Я – жук. Звичайний, колорадський, з кремовим тілом і чорними смугами, нічим особливим серед своїх родаків не вирізняюся. Живу, де доведеться, але навесні й улітку мене можна знайти на картопляному полі. Саме там, на бульбах, я і зустрів своє кохання.
…Вона була гарна, просто богиня. Я закохався в неї з першого погляду. Точніше, з першого дотику, бо вона вийшла на поле збирати у якусь пляшку нас, колорадських жуків. Богиня взяла мене у свою теплу, ніжну руку і легенько вкинула у пляшку, де вже були мої товариші…
Ми просиділи у пастці довго, але усі були живі, бо пляшка постійно відкорковувалася і до нас надходило свіже повітря. Крізь скло я дивився на богиню, вона була зеленою, як і бадилля моєї улюбленої картоплі. І ось вона перехилила пляшку додолу.
Ми всі, як один, посипалися донизу. Чиясь велика нога почала невтомно чавити моїх товаришів. Ось і моя черга. Та я збираю усі свої сили і втікаю, закопуючись у землю…
Уже місяць я чекаю на Неї. Чекаю, коли вона вийде на поле збирати жуків. Чекаю, бо хочу торкнутися її теплих рук, побачити її очі. Чекаю і Люблю. Хоча я й жук. Простий. Колорадський…
Віктор ЖУКОВСЬКИЙ
