Кажуть, королі ніколи не одружуються із кохання. Насправді це не так, і історія знає чимало подібних прикладів. Просто не всі королі здатні заплатити високу ціну за шлюб з коханою людиною. Але завжди так приємно читати історії, в яких кохання все-таки виявилося сильнішим. Сильнішим за палацові інтриги, забобони і громадські обмеження, напевно, навіть сильнішим за саму смерть. Саме таким було почуття британського короля Едуарда VIII, чиє правління тривало близько року, а кохання — до кінця життя.

Едуарда не раз попереджали, що його захоплення місіс Уолліс Сімпсон ні до чого не призведе, і, можливо, йому доведеться навіть пожертвувати короною, але король був готовий відректися від престолу, тільки б не розлучатися з коханою.

Кохання як переворот свідомості

Ця жінка, легковажна, двічі розлучена американка, раптом перевернула всі уявлення принца про кохання. Вони познайомилися в листопаді 1930 року, коли вона опинилася на вечорі, на який був запрошений і принц Уельський. Уолліс поводилася абсолютно спокійно, коли її представили принцу, і присіла перед ним у реверансі. Досить швидко легкий флірт перейшов у шалене захоплення.

Коли вони зустрілися вдруге, принц зізнався Уолліс у коханні. Жінка своєю чергою відповіла взаємністю і розповіла, що кілька років збирала газети, де була хоч якась згадка про Едуарда. Свого пристрасного роману закохані приховувати навіть не думали. Вони з’являлися разом на вулицях столиці, спадкоємець водив подругу в найдорожчі ресторани, театри й нерідко з’являвся з нею в світському товаристві.

Королівська сім’я, сподіваючись, що несподіваний любовний зв’язок принца виявиться лише скороминущим захопленням, воліла зачекати. Але час минав, а принц Уельський, здавалося, й не думав розлучатися зі своєю милою Уолліс.

Через шість років після їхньої зустрічі, в січні 1936 року, помер англійський король Георг V, а на трон вступив його спадкоємець Едуард. У ту страшну ніч, коли принц втратив батька, він зателефонував коханій і пообіцяв, що ніколи не кине її і не бачить жодних причин, щоб щось могло їх розлучити.

На терезах — любов і влада

Коли Едуард VIII оголосив про свій намір укласти шлюб з Уолліс, багато охоронців норм королівської влади завзято чинили опір. Але Едуард вирішив ні перед чим не зупинятися. 10 грудня 1936 року він виголосив перед своїм народом промову, яка назавжди розлучила його з королівською родиною:

«Ви всі знаєте обставини, які змусили мене відректися від трону. Але я хочу, щоб ви зрозуміли, що, ухвалюючи це рішення, я не забув про свою країну та імперію, яким я як принц Уельський, а пізніше як король, протягом двадцяти п’яти років віддано служив… Але ви також маєте повірити в те, що для мене неможливо виконувати обов’язок короля так, як я цього хотів би, без допомоги й підтримки жінки, яку я кохаю…»

…і потім підписав акт про зречення. У документі йшлося: «Я, Едуард VIII, король Великої Британії, Ірландії і британських домініонів, імператор Індії, цим заявляю про своє тверде і остаточне рішення відректися від престолу й висловлюю бажання, щоб акт цейступив у дію негайно…»

Крім того, під тиском вищого світу колишній король був змушений підписати акт про позбавлення дружини Едуарда всіх титулів (тоді як сам він після зречення став герцогом Віндзорським). Але це лише прискорило приготування до весілля.

Щастя без титулів

Церемонія одруження відбулася в скромному замку неподалік французького містечка Канде. Серед запрошених були син Черчилля Рендолф, подружжя Ротшильд, консул Великої Британії в Нанті і перший секретар британського посольства.

Через кілька років почалася Друга світова війна. Едуард і його дружина симпатизували Гітлеру. Однак, коли німецькі війська увійшли до Франції, герцог Віндзорський став збиратися до від’їзду. Діставшись до французького кордону, вони з Уолліс покинули країну і через Іспанію попрямували в Нью-Йорк. Там подружжя жило до перемоги навесні 1945 року. Всі воєнні часи Едуард був губернатором Багамських островів. Після війни закохані знову повернулися до Франції й оселилися в колишньому палаці Шарля де Голля.

Вони жили дружно і щасливо: багато подорожували, герцог захоплювався спортом, писав мемуари, Уолліс забезпечувала домашній затишок, а в середині 1950-х років вийшла у світ її книга з романтичною назвою «Серце має свої права». Їхня сімейна ідилія тривала кілька років, поки Едуард не захворів на рак. Його не стало 28 травня 1972 року.

Уолліс пережила чоловіка на 8 років, але всі ці роки вона була розбита важким паралічем і майже не пересувалася. Її утримання повністю оплачувала Єлизавета II, яка, можливо, в глибині душі відчувала, що, якби не божевільне кохання Едуарда до Уолліс, вона ніколи не стала б королевою…

Авторка – Василина Іванова

З архіву газети “Сім’я і дім” 

Радимо також прочитати:

• Вінстон Черчилль і Клементина Хозієр: секрет ідеального шлюбу

• Драма кохання, яка змінила історію освіти: неймовірна історія життя Марії Монтессорі