У люксембурзькому саду Парижа є сумна скульптура Валентини Міланської (Вісконті). Вона жила у середньовіччі на рубежі XIV-XV століть. Прославилася як покровителька літератури, народ її дуже любив. Але доля герцогині сумна…
Валентина була єдиною донькою міланського герцога Вісконті. На весілля з герцогом Людовиком Орлеанським вона отримала від батька в подарунок статок у три мільйони флоринів (землі, коштовності, замки). При французькому дворі не всі прийняли міланську даму прихильно, королева Ізабелла зненавиділа нову родичку і звинувачувала її в чаклунстві.
У ті роки на французькому престолі був король Карл VI Божевільний. Фактично державою керувала його дружина Ізабелла Баварська, пані владна і жорстока. Ізабелла незлюбила молоду герцогиню, до якої король Карл VI мав дружні почуття і називав «улюбленою сестричкою». Король вимагав, щоб Валентина брала участь у державних справах.
Королева Ізабелла пояснювала вплив Валентини Міланської на короля чарами, звинувачуючи герцогиню в наведенні пристріту на короля. Напади божевілля у Карла VI почастішали, що, на думку королеви, було спричинено магією нової родички.
Також тяжко захворів спадкоємець престолу. «Всупереч молитвам, які творили і в Парижі, і в інших місцях, це миле дитя після двох місяців тяжкої хвороби впало в крайнє виснаження, тіло його було лише кістками, обтягнутими шкірою», — писав сучасник.
Ізабелла знову звинуватила герцогиню Валентину в чорній магії, стверджуючи, що Вісконті навела на короля і принца чари на смерть, щоб після їхньої кончини престол перейшов до її чоловіка — герцога Орлеанського, брата короля.
Відправити на багаття улюблену дочку герцога Міланського ніхто не наважився, покаранням для Валентини стало вигнання з Парижа.
Звинуваченням королеви ніхто не вірив. Усі стверджували, що це вона сама хоче заморити рідного сина і довела чоловіка до божевілля. Щоб уникнути бунту, королеві доводилося виводити принца на балкон, аби городяни бачили, що він живий.
Герцог Орлеанський пішов за дружиною у вигнання
Незабаром маєток герцога в Блуа став неприступною фортецею, у якій можна було сховатися від набігів ворога. Через кілька років королева Ізабелла помирилася з Орлеанським і заручилася його підтримкою.
Валентина Міланська мала популярність і народну любов. Вона протегувала письменникам, сама читала і писала кількома мовами. Вісконті надала підтримку Кристині Пізанській — першій жінці-письменнику в середньовіччі, яка розповідала у своїх працях про те, що жінка ні в чому не поступається чоловікові. Герцогиня почала збирати бібліотеку, яка стане основою Національної бібліотеки Франції.
А от чоловік Валентини — Людовик Орлеанський, який уклав союз з королевою Ізабеллою, — втратив повагу й популярність. Особливо після того, як вони з королевою домоглися від безвольного короля введення нового податку.
Усялякі чутки про Орлеанського поширював його політичний противник Іоанн Бургундський, прозваний Безстрашним. Герцог Бургундський стверджував, що Орлеанський не тільки став коханцем королеви, а й відвідує будинки терпимості, витрачаючи на публічних дівиць гроші від зібраних податків.
«Боже, бережи герцогиню» і «Дияволе, забирай герцога»
Якщо, згадуючи Валентину, люди говорили «Боже, бережи герцогиню», то Людовика лаяли «Дияволе, забирай герцога».
Хоча марнотратство було властиве і королеві Ізабеллі, яка відправляла родичам у Баварію дорогі подарунки, і Людовику Орлеанському. Літописці відзначали, що на весіллі свого сина Карла герцог Орлеанський з’явився в дорогому костюмі, прикрашеному 700 перлинами. Для оплати вбрання йому довелося переплавити у злитки золотий посуд і зображення святих. Звичайно, таке святтатво викликало обурення в середньовічній Франції.
1407 року герцог Людовик Орлеанський за наказом давнього противника Іоанна Бургундського був убитий під час свого візиту до Парижа. Бургундський побоювався претензій Орлеанського на престол. Найманому вбивці вдалося уникнути покарання.
Валентина Вісконті благала короля покарати винних, але її прохання не було виконане. Карла охопив новий напад безумства.
Валентина Вісконті пережила чоловіка лише на рік. Її девізом стали слова: «Ніщо для мене більше не існує, я сама — ніхто». Ці слова були висічені на її надгробку.
Перед смертю герцогиня просила свого старшого сина Карла помститися за смерть батька. Війни між знатними родами Франції продовжилися.
До речі, Іоанна Безстрашного через роки було вбито так само, як і Людовика Орлеанського. Спочатку йому відрубали руку, щоб він не міг захищатися, а потім розкроїли череп ударом клинка.
Радимо також прочитати: Прокляття королеви Сісі: пороцтва і трагічна доля імператриці Австрії
Авторка – Василина Іванова
