Консультуються двоє друзів-студентів:
„Розумієш, у моєї затримка, і ми боїмося. Купили тест на вагітність. Ніби нічого немає. Але моя перелякана все одно. Пішли на УЗД. Заплатив. (А тут ще й з грішми прикрутило). Вони щось вкололи і сказали, що за тиждень буде остаточно видно, вагітна чи ні. От тепер на останні 40 гривень купив вина. Вип’ємо. Може, моя заспокоїться”.
У цієї історії два можливі варіанти розв’язку: 1. Студентка вирішить народжувати. 2. Через тиждень її хлопець побіжить шукати гроші на аборт.
Щоправда, є й невідомі. Зокрема: а) як бути з факультетом; б) з фінансовим станом і в першому, і в другому випадку; в) з терезами, де на одній шальці – кохання, на другій – необхідність.
Варіант №1. Розповідає гінеколог, якому найчастіше трапляються серед пацієнтів студентки.
– Найбільше абортів роблять студентки так званих „елітних” факультетів – юридичного, економічного, іноземних мов…. Чому? Міркуйте самі: приходить вагітна дівчина з хімічного чи біологічного. Там більший процент вихідців із села. Вона перелякана, але народжувати хоче. Якось викручується: одружується, хай і з порядним животиком, народжує.
А „елітним” завше щось заважає: омріяна кар’єра, батьки. Вони – менш залякані й більше обізнані у цьому питанні. Та чи на користь ця „освіченість”?
На аборт гроші завше можна знайти. Але скільки потрібно, щоб виростити дитинку? Авжеж не студентська стипендія.
Особисто я проти абортів. Окрім того, вважаю, що жінка, яка „випадково” завагітніла, це найперше лінива жінка, яка не скористалася запобіжними засобами. Скільки нині контрацептивів! А якщо ситуація вимагає, а їх немає під боком, то… можна бодай скористатися ще бабусиним методом – шматочком лимона.
Варіант №2. Розповідає консультант з планування сім’ї.
– Мета моєї роботи – роз’яснювати шкідливість абортів та пропагувати природний спосіб планування сім’ї. Один із методів – визначення для жінки плідних та неплідних днів.
Іноді, аби пацієнтка задумалася, їй пропонують дізнатися про способи дітовбивства: вакуум-операцію, коли дитину висмоктують з матки, чи вискоблювання з допомогою ножа-петлі, чи видалення дитини з допомогою кесаревого розтину тощо.
Пам’ятаєте історію доктора Натсона, який провів не менш як 75 тисяч таких операцій і якось з допомогою ультразвукової камери відзняв, якого жаху зазнав 10-тижневий плід? Ці муки нічим не відрізняються від тих, що їх зазнає доросла людина.
Таємниця дару життя ніколи не буде розкрита. Вона розпочинається вже в момент зачаття, коли дитина є ще маленькою клітинкою. Меншою від крапки наприкінці речення.
Тому треба все зважувати. Найкраще – проконсультуватися задовго до появи когось „небажаного” з фахівцем.
Варіант №3. Від священика православної церкви.
– Євангеліє вчить, що Іоанн Хреститель, якому в утробі матері Єлизавети минуло тільки 6 місяців, уже відчував присутність Господа Ісуса Христа. Якщо ми кажемо, що момент зачаття є зачаттям людини, то й мову потрібно вести про те, що зароджується людина з душею.
– Чи можна вимолити цей гріх?
– Батьки, які роблять аборт, не посилають дитину на муку, бо в неї ще немає гріхів, а радше прирікають її на відсутність блаженства.
Деякі жінки розповідали, що бачили у снах своїх дітей ягнятами без пастуха: загублених, неприкаяних. Таким жінкам потрібно молитися за скоєний гріх до кінця життя. А ще – хоча б одну жінку стримати від такого кроку. Як казав один старець, ти перш народи, а потім убий.
– Багато жінок, які робили аборт, приходять на сповідь?
– Із трьох жінок – дві.
– Що порадите вагітній студентці, яка, приміром, зрозуміла, що сімейного життя не буде, а стосунки з хлопцем, від якого вона чекає дитину, – омана?
– Не варто вінчатися, коли передчуваєш, що таке буде. Треба прохати батьків, родичів, подруг, щоб вони допомогли виховати дитину.
Варіант №4. Від студентів медінституту.
Один із розв’язків з’явився вкрай несподівано. А саме коли я познайомилася зі студентами медінституту. Вони мені й розповіли, що в гуртожитках, де вони проживають, постійно практикують декілька студентів-п’ятикурсників.
Вони за помірну платню роблять у своїх кімнатах такі операції. У них є відповідні інструменти, крісла. Ну й клієнтура, звісно. От тільки гарантії немає, що студентка не розплатиться не тільки баксами, але й непліддям.
Варіант №5. Від психолога.
Мені хотілося б, аби кожна жінка, яка зважується на цей крок, перш ніж іти до гінеколога, обов’язково порадилася б із психологом. Бо ж часто такі жінки не мають з ким обговорити цю непросту ситуацію.
Було б просто добре, аби така людина працювала поряд із гінекологом. Хай не всі, але частина жінок, на мою думку, розв’язали б питання на користь маляти.
Умова задачі – є. Варіанти розв’язків наведені (може, аж ніяк не всі). Вам, студентки (і їхні мами!), вибирати те, що підказує сумління.
