Сім'я Секрет успіху

Ранок починається з кави: як народилася гейзерна кавоварка

Історія гейзерної кавоварки: як Альфонсо Біалетті перетворив пару, воду й каву на сімейний ритуал, якому понад 90 років.

У 1933 році в невеликій майстерні в П’ємонті чоловік спостерігав, як закипає вода. Його звали Альфонсо Біалетті.

Він був ремісником із вправними руками і допитливим розумом.

У той час Італію завойовувала кава: еспресо став популярним у міських кав’ярнях, проте вдома ще не був таким поширеним.

Біалетті хотів принести каву на кухню, у повсякденне життя.

Ідея народилася, коли він спостерігав за lisciveuse, посудиною для прання. У ній гаряча вода піднімалася центральною трубкою під тиском пари. Простий, але потужний принцип. І раптом прийшла геніальна ідея: так можна готувати каву!

Він створив простий восьмигранний предмет для приготування кави. Кавоварка була легкою, але міцною, бо з алюмінію. Містила лише три частини, жодних зайвих деталей. Знизу наливали воду, посередині насипали мелену каву, а вгорі був резервуар для готового напою. Усю роботу робила пара.

Так народилася Moka Express

Спочатку це був просто вдалий винахід. Але синові винахідника, Ренато Біалетті, вдалося із кавоварки зробити ритуал. Завдяки рекламі та карикатурі на Ренато мока одна за одною з’являлася в італійських домівках.

Така кавоварка мала обмежену потужність. У неї не було ідеальної текстури професійного еспресо. Але вона зранку наповнювала дім ароматом кави. Мока стала предметом, який об’єднував покоління зранку на кухні.

Сьогодні гейзерна кавоварка- це легенда, але вона досі залишається популярною і досі перетворює воду і мелені кавові зерна на смачний ароматний напій. Не потрібні капсули, кава-машини і навіть електрика – лише вода, кава і вогонь. І хтось, з ким приємно кавувати.

Радимо також прочитати: Кава зранку: пити чи не пити? П’ять аргументів за і проти

Факти, які роблять гейзерну кавоварку особливою

1. Вона не змінювалася майже 90 років

Конструкція Moka Express 1933 року практично не зазнала змін. Це рідкісний випадок у промисловому дизайні: форма настільки вдала, що не потребує апгрейдів.

2. Восьмигранна форма — не лише дизайн

Грані:

рівномірно розподіляють тепло;
роблять корпус міцнішим;
дозволяють краще тримати кавоварку рукою.

Саме тому мока стала іконою індустріального дизайну і входить до колекцій MoMA та інших музеїв.

3. Алюміній обрали свідомо

У 1930-х алюміній в Італії був дешевим, легким і «матеріалом майбутнього». Альфонсо Біалетті був металургом, тож знав, як працювати з ним. Сьогодні існують і сталеві моки, але класика — саме алюмінієва.

4. Кавоварка має запобіжний клапан

Маленький клапан збоку — критично важливий: він скидає надлишковий тиск і запобігає вибуху. Його ніколи не можна закривати кавою чи накипом: це одна з головних помилок користувачів.

5. Моку не миють мийними засобами (і це не міф)

Традиційно моку миють лише водою і не полірують усередині. Вважається, що з часом там формується «кавова патина», яка пом’якшує смак. Це не науково доведено на 100%, але традиція жива десятиліттями.

6. Помел кави дуже важливий

Для моки потрібен помел кави дрібніший, ніж для фільтру, але грубіший, ніж для еспресо. Занадто дрібний помел може підвищити тиск, дати гіркоту або заблокувати потік води.

7. Кавоварка «подає сигнал», коли кава готова

Характерне шипіння/булькотіння — це сигнал про те, що вода закінчилася, починається пара. У цей момент моку треба знімати з вогню, інакше кава перегріється.

8. Мока — перша «демократична» кава вдома

До цього кава була або у кав’ярні (еспресо), або повільною (готували у турці). Мока дала італійцям швидку, міцну каву вдома, без професійного обладнання.