Багато людей щось своє переживають.
І немає у них новорічного настрою, як у однієї жінки, від якої чоловік пішов. Він пообіцяв коханій жінці прийняти рішення і піти від некоханої дружини. І пішов. Дотримав слова. Який тут настрій? Але було двоє дітей, хлопчик чотирьох років і шестирічна дочка. І покинута жінка все одно накрила стіл. Грошей мало було, але вона накрила стіл добре. І розвісила всяку мішуру, гірлянди, а під ялинку поклала подарунки.
Вона погано міркувала від горя, але приховала сльози і біль. І дітям пояснила про відрядження тата. І розповідала смішне, проводила конкурс, гралась з дітьми в ігри. Подарунки подарувала. Поклала дітей спати і заридала. Хотіла напитися, але не зуміла відкрити шампанське. Зазвичай чоловік відкривав. І так сиділа і плакала гірко. Таке було сумне свято.
Минуло кілька років. Життя налагодилося. Вона вийшла заміж за хорошу людину. Все погане забулося . А хороше – не забулося. Дорослі діти ще досі згадують те щасливе і радісне свято. Воно їм запам’яталося щасливим і радісним.
Це такий простий секрет – навіть якщо немає настрою і важко на душі, треба пам’ятати – інші ні в чому не винні. Нехай у них буде хороше свято – свят так мало хороших! А ми з усіх сил.
Давайте спробуємо нікому не зіпсувати настрій. І докладемо зусиль. І все одно накриємо на стіл, хай і скромно. Так вже буває. Терплячі отримують потім нагороду, а вміння радіти за інших – це дар з неба. Не потрібно сумувати; від цього всім погано.
Завтра життя продовжиться. Нехай залишаться добрі спогади. Погане забувається, а хороше – ніколи.
