Плечовий суглоб є найбільш рухливим з’єднанням у людському тілі, що дозволяє нам виконувати рухи в усіх площинах – від підйому руки вгору до складних обертальних рухів. Проте зворотним боком такої екстремальної мобільності є висока вразливість до травм та дестабілізації. Лікування вивиху плеча https://www.mashtaler.com.ua/services/likuvannya-vivihu-plecha – це не просто вправлення головки плечової кістки на місце в момент гострої травми, а комплексний процес відновлення цілісності всього м’якотканинного та кісткового апарату, що утримує суглоб у фізіологічному положенні. Коли первинна травма залишається без належної уваги або фахового лікування, виникає стан, відомий як звичний вивих або хронічна нестабільність.
Кожен повторний вихід головки кістки із суглобової западини супроводжується мікророзривами тканин, пошкодженням судин та деградацією хрящового покриття. Саме ці повторювані механічні удари стають фундаментом для розвитку передчасного дегенеративного процесу. Посттравматичний артроз, що виникає внаслідок нестабільності, часто розвивається значно швидше за вікові зміни, перетворюючи активну людину на пацієнта з постійним болем та обмеженою рухливістю. Розуміння механіки нестабільності та сучасних методів її хірургічної та консервативної корекції є ключем до збереження здоров’я суглоба на десятиліття.
Анатомія нестабільності: чому плече втрачає опору?
Для того щоб зрозуміти, чому вивихи стають хронічними, необхідно розглянути унікальну будову плеча. Суглобова западина лопатки (глена) є досить плоскою та за площею в кілька разів меншою за головку плечової кістки. Для порівняння це часто описують як м’яч для гольфу, що лежить на маленькій підставці. Щоб утримувати суглоб стабільним, природа створила суглобову губу (лабрум) – хрящовий валик, який поглиблює западину та створює ефект «присоски» завдяки створенню від’ємного тиску всередині суглоба.
Окрім губи, стабільність забезпечують м’язи ротаторної манжети. Вони виконують роль «динамічних стабілізаторів», активно притискаючи головку кістки до лопатки під час руху. Під час травматичного вивиху відбувається розрив суглобової губи (пошкодження Банкарта), розтягнення капсули та часто – пошкодження самих м’язів. Коли ці структури відірвані, головка плеча втрачає свою основну точку опори. У такому стані навіть незначне навантаження, як-от спроба дістати предмет з заднього сидіння авто або різкий рух уві сні, призводить до чергового зміщення.
Кісткові дефекти: коли проблема стає глибшою
При частих повторних вивихах (більше ніж 3-5 епізодів) виникає пошкодження не лише м’яких тканин, а й кісток. Це критичний момент, який часто ігнорують пацієнти.
- Дефект Хілла-Сакса. Це вм’ятина на задньо-зовнішній поверхні головки плечової кістки, що виникає при її ударі об край лопатки в момент вивиху. Якщо цей дефект стає великим, він починає «зачіплятися» за край западини, провокуючи нові вивихи.
- Кістковий дефект Банкарта. При постійних травмах передній край лопатки поступово стирається або відколюється. Коли лопатка втрачає понад 20-25% своєї площі, звичайна фіксація суглобової губи (м’якотканинна операція) стає неефективною, оскільки суглобу просто не вистачає «фундаменту» для стабільності.
Діагностичний алгоритм при підозрі на нестабільність
Сучасна діагностика вивиху плеча вийшла далеко за межі звичайного рентген-знімка. Хоча рентгенографія є обов’язковою для виключення переломів під час гострої травми, вона не дає повної картини стану м’яких тканин. Для розробки плану лікування звичного вивиху потрібні інші методи:
- МРТ (магнітно-резонансна томографія). Є «золотим стандартом» для оцінки стану суглобової губи та м’язів ротаторної манжети. Найбільш інформативним є МР-артрографія (з введенням контрасту в суглоб), що дозволяє побачити найменші відриви хряща.
- МСКТ (мультиспіральна комп’ютерна томографія). Призначається у випадках частих повторних вивихів. Необхідна для точного вимірювання дефіциту кісткової тканини. Саме за результатами КТ хірург приймає рішення між артроскопією та кістковою пластикою.
- Клінічне тестування. Лікар проводить серію тестів на стабільність (наприклад, тест «передчуття» вивиху), щоб зрозуміти, у яких положеннях суглоб є найбільш вразливим.
Стратегії лікування: від ЛФК до малоінвазивної хірургії
Вибір методу лікування залежить від віку пацієнта, рівня його активності та стану кісткових структур.
Консервативне лікування
Застосовується переважно після першого епізоду вивиху у пацієнтів старшого віку з низькими вимогами до фізичних навантажень. Воно передбачає:
- Іммобілізацію кінцівки в спеціальному бандажі на 3-4 тижні.
- Прийом протизапальних препаратів для зняття набряку.
- Наступний тривалий курс лікувальної фізкультури, спрямований на зміцнення м’язів плечового пояса.
Проте важливо розуміти: якщо суглобова губа відірвана від кістки, вона не може прирости самостійно. Вправи лише частково компенсують нестабільність за рахунок м’язів, але не усувають анатомічний дефект. Крім того, у молодих пацієнтів (до 25 років), які ведуть активний спосіб життя, ризик рецидиву при такому підході перевищує 80-90%.
Артроскопічна стабілізація (Операція Банкарта)
Це малоінвазивне втручання, яке є найбільш сучасним методом вирішення проблеми нестабільності.
Суть методу. Через 2-3 проколи розміром до 5 мм хірург вводить у суглоб відеокамеру та спеціальні маніпулятори. Відірвана суглобова губа фіксується назад до кістки за допомогою спеціальних мікроскопічних фіксаторів (анкерів). Одночасно проводиться «підтяжка» перерозтягнутої капсули суглоба. Якщо є помірний дефект Хілла-Сакса, проводиться процедура Remplissage (заповнення дефекту м’якими тканинами), щоб запобігти заклинюванню суглоба.
Переваги: мінімальна травматизація м’язів, відсутність великих шрамів, швидке відновлення та висока точність маніпуляцій
Операція Латарже (Кісткова пластика)
Виконується у складних випадках, коли через численні вивихи відбулося стирання частини кістки лопатки. Лікар переміщує невеликий фрагмент кістки з відростка лопатки в зону дефіциту, створюючи додатковий кістковий упор та ефект «гамака» для м’язів.
Реабілітація: повернення до повноцінного життя
Операція – це лише половина успіху. Друга половина – це грамотна реабілітація, яка триває від 3 до 6 місяців.
- Фаза 1 (0-6 тижнів). Захист відновлених структур. Пацієнт носить відвідну шину (слінг). Дозволяються лише пасивні рухи для профілактики контрактури.
- Фаза 2 (6-12 тижнів). Поступове відновлення активної амплітуди рухів. Робота з реабілітологом над відновленням гнучкості.
- Фаза 3 (3-6 місяців). Силові тренування. Зміцнення м’язів плечового пояса для створення «динамічного корсета» суглоба. Повернення до спорту зазвичай дозволяється через 6 місяців після втручання.
Механізм розвитку посттравматичного артрозу
Чому не можна ігнорувати звичний вивих? Кожен епізод нестабільності – це мікроудар, що руйнує хондроцити (клітини хряща). Крім механічного пошкодження, кожна травма викликає викид ферментів запалення в суглобову рідину. Це змінює її склад, вона втрачає свої змащувальні та захисні властивості. Як наслідок, хрящ починає розм’якшуватися і стиратися навіть при звичайних рухах. Цей процес є незворотним. Вчасна операція зі стабілізації плеча – це не лише спосіб позбутися страху «вильоту» руки, а насамперед єдиний метод попередити тотальне руйнування суглоба.
Звичний вивих плеча – це серйозна патологія, яка потребує точного анатомічного відновлення. Ігнорування нестабільності або спроби вилікувати її лише за допомогою ЛФК на пізніх етапах часто призводять до незворотних дегенеративних змін. Тільки комплексний підхід, що поєднує експертну діагностику, малоінвазивну хірургію та системну реабілітацію, дозволяє повернути суглобу надійність, а пацієнту – активний спосіб життя.
У випадках, коли травма вже спричинила хронічні дегенеративні зміни, сучасна медицина пропонує ефективні рішення для відновлення комфорту та мобільності. Отримати кваліфіковану допомогу та індивідуальну програму лікування ви можете в клініці Mashtaler Ortho&Trauma. Досвідчені фахівці допоможуть зупинити деструктивні процеси та повернути радість легкого руху завдяки лікуванню артрозу тут. Довіряйте своє здоров’я професіоналам, які використовують перевірені світові протоколи лікування та реабілітації.
