Кузьма Скрябін

“Міняйте світ на краще”, – Кузьма Скрябін (до дня пам’яті)

"Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самі проблеми", - Андрій Кузьменко (Скрябін).

Другого лютого на Дніпропетровщині трагічно загинув лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко. Зі смертю Кузьми в українській музиці відійшла ціла епоха.

Важко повірити, але популярний музикант-сатирик та телеведучий був за фахом стоматологом. Утім після навчання в інтернатурі йому більше не доводилося брати до рук бормашину. Ще зі школи він мріяв про велику сцену, писав вірші та музику.

Андрій Кузьменко народився в місті Самборі Львівської області. Мати працювала вчителькою, батько — інженером. Був єдиною дитиною в сім’ї, тому, як пізніше сам зізнавався, в його родині трошки балували, тому він виріс егоїстичним хлопчиком.

Уперше на сцену Кузьма вийшов у три роки в дитячому садочку, щоб розповісти вірш. Щоправда, «пошукав очима матір, і, не знайшовши її, розплакався». А вже у 15 років майбутній лідер «Скрябіна» почув в ефірі польського радіо американську групу «Exploited», яка так захопила його, що змусила назавжди полюбити панк-рок і присвятити життя музиці. Першу пісню Кузьма написав, коли йому виповнилося 19 років. А в 21 рік він із друзями створив гурт «Скрябін».

Кузьма-шоумен

Згодом Андрій не обмежився лише музикою, а й реалізувався як телеведучий та шоу-мен. Працював ведучим музичного проекту «Шанс» з Наталією Могилевською, програми «Шикане­мо», гумористично-аналітичної програми «Шоу без назви». Понад десять років був ведучим розважальних музичних програм на телеканалі МІ.

Також проявив себе як талановитий письменник — видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів її перевидавали. Згодом вийшла чергова книга Кузьми «Я, паштет і армія».

А от про особисте життя музикант не любив розповідати, усіляко уникав таких запитань. Хоча давно було відомо, що у 26 років музикант попрощався з холостяцьким життям й одружився зі своєю давньою подругою Світланою. Саме вона колись відстояла перед батьками Кузьми його бажання піти в музику. У них народилася донька Марія-Барбара.

Натомість політичні події в країні музикант охоче коментував і навіть писав про них пісні. Перед загибеллю у січні Кузьма випустив пісню «Іс­торія», яку присвятив подіям на Майдані. Щоправда, радіостанції не дуже охоче брали цю композицію у музиканта.

«Який ідіотизм з цими радіостанціями. З цими ранковими шоу, які роблять вигляд, що нічого не сталося, — обурювався Кузьма. — Пускають якусь погану попсу, а не композиції, які струну натягують, розумієш?» В одному з останніх інтерв’ю музикант зізнавався, що не любить спекуляцій на тему патріотизму. Мовляв, патріотичні пісні по

Події на Донбасі, Кузьма висловлювався доволі жорстко і критично. «То є давним-давно війна. І що там робиться – ті кудись стріляють, другі кудись стріляють, гинуть мирні люди – ніхто нічого не врубається, – він не стримував емоцій. – Наша політика, видно, має якісь свої погляди на те діло… Мені 47 років, я завжди думав, що в 47 я буду розумним, поважним чуваком. Знатиму відповіді на всі питання. Зараз, якщо подивитися на те, що відбувається, я не можу пояснити жодного. Просто констатація факту. Сука-війна…»

Він не вважав себе артистом, казав, що не знає правил шоу-бізнесу. «У нашій країні мене трохи знають. Але якщо порівняти з виконавцями, які відомі на весь світ, то, звісно, моя персона дуже скромна», – коментував Кузьма.

І натхнення не шукав, воно саме його знаходило. «Після якоїсь життєвої історії, від чогось побаченого відразу беру до рук диктофон і начитую тези або навіть готовий римований текст». Хоч і кажуть, що музикантам для написання пісень потрібні алкоголь та наркотики.

«Життя вигадало багато іншого, аби люди могли обходитися без них, – не кривив відповідь Кузьма. – Чесно кажучи, пробував, але зрозумів, що крутіше стрибнути з парашутом – цей адреналін ні з чим не зрівняти! А ще – подорожі. Мені однаково куди їхати, до Австралії чи Тернопільської області. Головне – бачити в усьому позитив: стільки гормонів щастя й радості виділяється, що взагалі не думаєш про алкоголь».

Часто Кузьмі дорікали, що його пісні написані суржиком. Він казав, що йому так комфортно говорити й співати, він так звик. Проте у піснях «Скрябіна», особливо серйозних, – абсолютно літературна українська мова. А шанувальники самі розуміли різницю між дискотечними піснями, як-от «Маршрутка», і глибокими «Люди, як кораблі» або «Старі фотографії»…

Цитати Кузьми

  • Що більше хочеш взяти від життя, то менше воно хоче тобі дати.
  • Люди! Гарного, вам дня, хоча я навіть не знаю, що сьогодні — вівторок чи субота, і пофіг, вбивайте хамство посмішкою.
  • Кожна дія, яку ми робимо зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає бажання… А можна засукати рукави і вже зараз починати плекати своє майбутнє!
  • Справжнім друзям не забудь, подзвони! Бо добре чи зле, з тобою завжди вони…
  • Якщо у вас немає гармонії — то беріть гармонь і гармонуйте!
  • Які ви жінки все-таки примітивні. Франція одна у вас в голові! Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю.
  • Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.
  • Помітив, що для того, аби зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який вже є, щоб відчувати себе краще.
  • Поки китайці будували Велику китайську стіну, вони попутно винайшли будівельну тачку. Ще через якийсь час вони винайшли порох, папір і купу всяких різних речей. А українці тим часом винайшли дачу і досі думають, що з нею робити.
  • Краще висушити одну дитячу сльозу, ніж пролити ріки крові.
  • Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія на те, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою.
  • Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самі проблеми.
  • Змінюйте світ на краще, піклуйтеся про нього, тому що ви у ньому живете!

Радимо також прочитати: 25 глибоких і мудрих цитат Кузьми Скрябіна

З архіву газети “Сім’я і дім”

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook