Є дні, коли навіть дихати, здається, складно. Коли серце стискається не від болю, а від перевтоми: від новин, від втрат, від нескінченного «треба триматися». Ми навчилися виживати, але не завжди пам’ятаємо, як жити.
Тому я вирішила зробити пам’ятку: нагадування собі про турботу про себе.
Вона не про досягнення, не про продуктивність і не про силу. Вона — про ніжність і поблажливість до себе, про вміння спинитись, зазирнути усередину й дозволити собі бути живою, справжньою, недосконалою.
Ми не можемо змінити все, що відбувається довкола, але можемо навчитися бути поруч із собою, ставитися до себе з увагою й теплом.
Пам’ятка собі самій
Пам’ятай, що ти жива, навіть коли дуже втомлена.
І вже цим — сильна. Бо продовжуєш жити, дихати, відчувати.
Пам’ятай, що ти маєш право не бути сильною щомиті.
Іноді найбільша мужність — це дозволити собі зупинитися, заплакати, помовчати, попросити про допомогу.
Пам’ятай, що ти — це не твої помилки.
Ти — досвід, який у тебе вже є, і шлях, яким ти ідеш далі.
Пам’ятай, що ти змінюєшся — і це добре.
Ти не втратила себе, ти стала глибшою, уважнішою, теплішою до болю інших.
Пам’ятай, що ти не зобов’язана бути такою, як колись.
І якщо легкість зникла, вона просто перетворилася на мудрість.
Пам’ятай, що ти маєш право мовчати, коли слова не лікують.
І маєш право сміятися, коли серце відгукується на світло.
Пам’ятай, що турбота про себе — це не егоїзм.
Це спосіб вистояти, коли навколо — буря.
Пам’ятай, що ти гідна підтримки.
Просити про допомогу — це теж прояв сили.
Пам’ятай, що ти людяна, навіть коли здаєшся собі слабкою.
Людяність — це твоє найбільше джерело сили.
Пам’ятай, що ти не одна.
Навіть у мовчанні хтось поруч дихає з тобою в одному ритмі.
Пам’ятай, що все змінюється.
І навіть якщо сьогодні темно — завтра може бути інакше.
Пам’ятай, що ти світло, навіть коли не бачиш його всередині.
Бо ти вже стільки разів виходила з темряви — і щоразу знаходила дорогу.
Пам’ятай, що ти можеш собі дозволити сумувати і плакати, сумніватися і зволікати.
Це теж частина зцілення.
Пам’ятай, що ти маєш право не знати, що робити далі.
Життя не завжди про план, іноді — про крок за кроком.
Пам’ятай, що ти можеш бути доброю до себе,
навіть коли здається, що не заслуговуєш на це.
Пам’ятай, що ти маєш право на тишу.
Світ не впаде, якщо ти просто зробиш паузу і побудеш наодинці з собою.
Пам’ятай, що ти можеш змінюватися.
І маєш на це повне право, скільки б разів не довелося починати спочатку.
Пам’ятай, що любов до себе — не розкіш.
Це твоя найперша потреба.
Радимо також прочитати: Не жертвуй собою, жінко, ніхто цього не оцінить
Авторка – психологиня Інна Семенюк
