Знаєте, чого не хочуть розуміти 99% батьків, які приходять на консультації? Що дитина у них вийшла рівно такою, якою вони, батьки, її виростили. Що всі комплекси, недоліки, все «він нічого не хоче», «вона зовсім знахабнілі», «я для нього – порожнє місце» – це результат їхнього батьківського піклування. Якщо тільки дитина не з’явилася у сім’ї у свої 14 років.
Так ось. Заявляю впевнено й офіційно: дитина – така, якою ми її виростили.

Розмови про вплив поганої компанії, інтернету, вчителів, обставин, неправильної генетики – це не більше ніж спроби зняти з себе відповідальність та знайти винних у власних помилках. Так, погана компанія запропонує вашій дитині наркотик, візьме з собою на пограбування кіоску і розповість, звідки беруться діти. Так, інтернет розповість ще й про те, як саме робити дітей, підсадить на тупі іграшки та запропонує ВАШІЙ дитині кілька безболісних способів самогубства. Так, шкільні вчителі не особливо напружуються для того, щоб ваша дитина здобула якісну освіту. Так, прадідусь чоловіка був бандитом з великої дороги, а у ВАШОЇ дитини такий самий колір очей… Побачили ключове слово? Тому що при правильному підході всі ці фактори не матимуть жодного впливу.

А тепер поміркуймо. Помилки робили ми. Удобрювали рослину ми. Забули поливати і витирати листочки теж ми. Ми переставили її з підвіконня на книжкову полицю – ну і що, що світла не вистачає, головне – так гарно і НАМ зручніше. Дозволили кішці ходити під неї в туалет. Під час веселих свят кидали у квітковий горщик недопалки та кісточки від курки. Рослина зав’яла, перестала рости і з горщика погано пахне. Хто винний? Рослина?

Примушувати того, хто молодший і слабший, розплачуватися за помилки того, хто старший і сильніший – підло. Карати за те, чого самі не змогли сформувати – підло. Вішати ярлики, особливо прилюдно – підло.

Радимо також прочитати: Бардак у кімнаті, лінь, агресія, неповага – чому для підлітків це норма?

Аня дуже заважає своїй мамі

Тому що мама зібралася заміж, а Аня не подобається її обранцю. Якщо чесно, є за що. Аня у свої 14 років уже добре знайома з алкоголем, відмовляється наводити лад у своїй кімнаті, до ранку сидить за комп’ютером і хамить мамі з вітчимом словами, які соромно повторювати. У Ані не складаються стосунки з класом, вона не має подруг. Торік вона повернулася зі школи з поголеною скронею та малиновим волоссям.

Аня заплакала під час нашої розмови, коли ми говорили про те, що вона робить ночами. «А що мені ще робити вночі? – Кричала Аня. – Мені страшно! Мені треба, щоби хтось зі мною розмовляв! Я боюся залишатися одна, а вона з 8 років залишає мене ночами, бо йде грати в більярд! А тепер до свого мужика їде!»

Мене зовсім не дивує, що місяць тому Аню, зовсім п’яну, привели додому люди, які не пройшли повз дівчинку, яка сиділа на лавці. Тому що і малинове волосся, і алкогольні коктейлі, і нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.

Але мама Ані щиро впевнена, що їй просто не пощастило з дочкою. Мама вважає, що 6 переїздів із міста до міста та п’ять шкіл за сім шкільних років не мали вплинути на нормальну дитину. Що 14-річна дівчинка має зрозуміти, що вона, мама, ще молода і хоче влаштувати своє життя – вийти заміж та народити дитину. З якою їй, звичайно, обов’язково пощастить…

У відповідь на моє запитання про більярд вона, з повною впевненістю у своїй правоті, сказала: «Я йду вночі, а вночі діти мають спати!»

Наші діти насправді дуже слухняні

Як часто чую я від батьків претензії до дітей! І як рідко бачу розуміння, що власні помилки необхідно виправляти самим. Квітку, яка гине у горщику, можна врятувати. Змінити землю. Переставити її туди, де їй вистачатиме світла та повітря. Поливати за розкладом. Акуратно відламувати відмерлі листочки. Підживлювати. Не пускати в кімнату кішку… А якщо цього не робити, то чесніше пересадити її в ліс, наприклад.

Але тоді вже не розраховувати, що вона радуватиме своїми кольорами та запахами, весняним пробудженням та ошатною зеленню посеред зими. Або завести садівника за великі гроші, нехай доглядає. Але тоді погоджуватися з тим, що першу пелюстку побачить садівник, а не господар.

Якщо людині постійно говорити про те, що вона – свиня, вона рано чи пізно захрюкає. Якщо вважати, що дочка в 11 років тупа і мерзенна, вона обов’язково такою стане.

Багато хто, напевно, не повірить, але всі наші діти насправді дуже слухняні. Мама каже, що я замазура? Гаразд, буду замазурою. Тато вважає, що я постійно нию? Піду понию! Прислухайтеся до себе. Почуйте, що і як ви кажете дитині. Уявіть себе її місці. Спробуйте відчути, що вона відчуває!

Кілька років тому мені довелося відмовитися від послуг няньки після того, як я почула її розмову з моїм трирічним сином: Ти поганий хлопчик! Гарні хлопчики так не роблять!» Вона не розуміла головного: мій син – хороший. Так, він зробив поганий вчинок. Але він виправиться, саме тому, що він хороший!

Батькам треба взяти за правило одну дуже просту установку: ми засуджуємо не дитину, а її вчинок! Треба навчитися розділяти ці різні поняття: людина і вчинок. Вчинок завжди можна виправити. За нього можна відповісти. Наступного разу так не вчинити. А людина не може стати іншою. Відчуваєте різницю?

Ще раз. Будь-яка дитина – така, якою виростили її батьки. І якщо вона щось робить не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти та подумати, що вони робили не так і як це виправити. ЇМ виправити, батькам. Якщо все робити поступово і з любов’ю, то квітка повільно, але все-таки одужає. І почне приносити радість. Головне – не запізнитися, доки вона остаточно не загинула.

Радимо також прочитати:

• Агресія у підлітковому віці і що з цим робити: поради психолога
• Не поспішайте ставити хрест на підлітку: навіть нестерпна дитина може виправитися

Авторка – психологиня Марина Солотова