Барбара Каринська

У 1948 році отримала «Оскар» як художниця по костюмах за кольоровий голлівудський фільм «Жанна д’Арк» Віктора Флемінга. Це був перший «Оскар» для художників по костюмах.

У 1962 році нагороджена премією за заслуги в танці. Барбара Каринська зробила той костюм, в якому сьогодні виступають балерини, вона дуже полегшила його.

Алла Назімова

Актриса німого кіно. Вона заслужила зірку на Алеї слави в Голлівуді за свої заслуги як сценаристка, продюсерка, режисерка. Народилася в Ялті, закінчила гімназію та консерваторію в Одесі. Алла одразу зрозуміла, що хоче бути актрисою, поїхала до Станіславського вчитися, але усвідомила, що їй не дуже подобається його метод, їй в ньому тіснувато. Вона закохалася у відомого актора. Разом вони організували театральну трупу, яка їздила по Україні, Росії і була дуже успішна.

В той час театр був одним з головних розваг. Досвідчений бізнесмен знаходив якесь приміщення в місті, запрошував зірку, на яку підуть люди. Навколо цієї зірки організовував акторів. Вони кілька місяців виступали в одному місті, потім їхали до іншого. Театральна трупа Назімової була дуже успішною у нас. Потім вони поїхали в Європу, там теж сподобалися публіці. Далі рушили в Голлівуд, в Америку. Алла Назімова вирішила там залишитися і почала грати на Бродвеї.

П’єсу з нею побачив Сельцник, який тоді був власником «Метро Пікчерз». Він запропонував за цією п’єсою зняти фільм. Стрічка була дуже успішною, з акторкою підписують контракт, вона починає зніматися, стає успішною в Голлівуді.

Алла стає високооплачуваною актрисою німого кіно, починає брати участь у продюсуванні фільмів, пропонувати нові інструменти зйомок. Жінки-актриси тоді були об’єктом, чоловіки ліпили з них героїнь, давали амплуа. Вона вперше починає працювати як об’єкт, на рівні з чоловіками. В Голлівуді вона була вагомою людиною в ті часи.

Анна Стен

Родом з Києва. Вона цікава тим, що встигла позніматися в кінематографі трьох країн — радянському, німецькому та голлівудському. Анна грала у фільмі «Дівчина з коробкою», який став дуже популярним в Радянському Союзі. Її обличчя впізнавали.

В 30-і роки було модно переймати досвід колег. Анна зі своїм чоловіком поїхала в Берлін. Там знялася у фільмі «Вбивця Дмитрій Карамазов». Кіно було успішним не тільки в Європі, а й в Голлівуді, що мало не дуже хороший ефект в Радянському Союзі.

Анна вирішує не повертатися і продовжує зніматися в Європі. В цей час її зустрічає Семюель Ґолдвін. Він шукає таланти і бачить її в цьому фільмі, пропонує контракт. Анна їде в Голлівуд, Семюель вкладає в неї дуже великі гроші, знімає одразу три фільми з нею, вони не мають успіху, особливо касового, з Анною розривають контракт.

Семюель Ґолдвін був упевнений, що вона стане зіркою. Про її стиль говорили навіть костюмери Голлівуду.

Водночас в тих же умовах у Семюеля Ґолдвіна відбулося спілкування з Марлен Дітріх. Вони дуже схожі зовнішньо, але Марлен Дітріх стала легендою, Анна Стен — ні.

Вона згадувала про своє коріння, казала, що до 12 років жодною мовою, окрім української, не говорила.

Валентина Саніна

Про неї добре знають в Америці. У 2009 році в музеї міста Нью-Йорк їй була присвячена персональна виставка.

Валентина Саніна спілкувалася з Левом Бакстом, допомагала як художниця по костюмах. Коли він побачив, що вона робить, сказав, що їй потрібно йти в моду. Вони з чоловіком вирішують їхати в Америку. Разом з іншою емігранткою з Російської імперії Сонею вони відкривають модний дім. Стає зрозуміло, що справа не піде, бо вони по-різному дивляться на естетику, тому вона відкриває свій дім «Валентина» на Мангеттені.

Її клієнти були«багаті, відомі та дуже багаті». У 30-40-х роках Валентина Саніна була законодавицею нью-йоркської моди. Вона казала: якщо ви робите моду, ви повинні забути, який рік, і творити на століття. Валентина ввела в моду сіточку для волосся, капелюхи, які ми можемо бачити у фільмі «Віднесені вітром», балетні туфлі на зав’язках.

Соня Делоне

Всі принти та написи в моду ввела вона. Соня рано залишилася без батьків, але її виховували родичі, вони змогли дати їй хорошу освіту. Викладачі побачили, що у дівчини хороші дані для живопису, її відправили вчитися до Парижа. Соня почала там навчатися, зрозуміла, що методи навчання не для неї, почала спілкуватися з постімпресіоністами. Згодом вона відкриває модний дім спочатку в Іспанії, потім у Франції.

Коли у неї народився народився син, Соня зробила для нього ковдру з клаптиків, об’єднавши дуже яскраві кольори. Вона казала, що любить яскраві кольори, що це кольори її дитинства, кольори України. Коли дивишся на ці поєднання, з’являється ілюзія руху. Вона зрозуміла, що поєднання яскравих кольорів створює ритміку, і почала робити це в одязі.

Відомі жінки з України, про яких мало хто знає зараз:

• Нюся Муньоз, яка в міжвоєнному Парижі була уособленням елегантності.

• Манекенниця Барб Скіап.

• Фотохудожниця та кінодокументалістка Софія Яблонська. Вона сама в 30-х та 40-х роках здійснила кругосвітню подорож, коли жінка могла подорожувати лише як сестра милосердя або як дружина.

Джерело