Завдяки такому грайливому й вільному підходу в історії кіно з’явилося кілька знакових стрічок. 20 січня 2021 року виповнюється 101 рік з дня народження режисера, з нагоди чого vogue.ua згадує деякі з його захопливих робіт.
«Дорога», 1954
Кадр із фільму «Дорога», 1954
Кінострічка, яка принесла Фелліні першу премію «Оскар». У центрі сюжету — героїня Джульєтти Мазіної, дружини й музи Фелліні: вона грає асистентку мандрівного циркача, який викупив її в матері. Фільм розповідає про жорстокість та, зокрема, як вона здатна послабити дух іншої людини. «Дорога» вважається не тільки одним з найкращих прикладів неореалістичної стилістики, а й однією з найбільших робіт режисера.
«Ночі Кабірії», 1957
Кадр з фільму «Ночі Кабірії», 1957
У цій стрічці Джульєтта Мазіна зіграла повію Кабірію, яка, блукаючи вулицями післявоєнного Риму, бажає жити, любити й бути коханою у щасливих і стабільних умовах, далеких від реальності, у якій вона мешкає. Хоч її експлуатують і використовують в особистих інтересах, вона залишається доброю. Працювати над сценарієм цієї картини допомагав П’єр Паоло Пазоліні, який не приховував своїх зв’язків з повіями. Фільм отримав дві нагороди на Каннському кінофестивалі й «Оскара».
«Солодке життя», 1960
Кадр з фільму «Солодке життя», 1960
Знаменний опус Фелліні про прекрасне життя в Римі. Стрічка поклала початок співпраці режисера й актора Марчелло Мастроянні, який зіграв журналіста Марчелло Рубіні. Аніта Екберг з’являється в ролі американської акторки Сильвії. Їхня спільна сцена у фонтані Треві стала однією з найкультовіших в історії кіно. З усіх робіт Фелліні «Дольче віта» відіграла найбільшу культурну роль — термін «папараці», наприклад, походить від імені одного з фотографів у фільмі. Стрічка отримала «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі й премію «Оскар» за найкращий дизайн костюмів.
«8½», 1963
Кадр з фільму «8½», 1963
Стрічка, яку вважають класикою світового кіномистецтва й вершиною майстерності Фелліні. Фільм оповідає про процес створення кіно. Марчелло Мастроянні грає режисера середніх років, який вагається між реальністю і нереальністю. Фелліні вводить глядача у свідомість режисера, у думках якого переважають спогади й фантазії, коли він намагається впоратися із сімейними проблемами. «8½» всесвітньо визнали як критики, так і індустрія; фільм здобув безліч нагород, зокрема дві премії «Оскар».
«Амаркорд», 1973
Кадр з фільму «Амаркорд», 1973
У цієї напівавтобіографічної розповіді про повноліття в епоху Муссоліні в 1930 роках немає цілісного сюжету. Замість цього вона структурована як хрестоматія, яка показує любов Фелліні до його юності й людей, яких він знав у той час, а також його презирство до фашизму. Як і інші фільми режисера, «Амаркорд» неабияк вплинув на ціле покоління кінематографістів, які створювали стрічки за його подобою. Стрічка була номінована на чотири премії «Оскар» і дві з них здобула.
