1. Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
2. Слова тільки заважають розуміти один одного.
3. Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, котрі нічим не цікавляться, крім цифр.
4. Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на небо, де заходить сонце. Варто тільки захотіти.
5. Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.
6. Зряче одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
7. Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе.
8. Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету.
9. Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а дітей дуже втомлює без кінця їм все пояснювати і розтлумачувати.
10. Ми відповідаємо за тих, кого приручили.
11. – А де ж люди? У пустелі так самотньо.
– Серед людей теж самотньо.
12. У людей вже не вистачає часу щось дізнаватись. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких продавців, які продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів.
13. Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший … І все марно.
14. Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, на вікнах герань, а на даху голубів», – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»
15. Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з’явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?» І після цього думають, що пізнали людину.
