Коли Вінстон Черчиль виголошував тост, то любив повторювати: «Я вважаю за краще не бажати нікому ні здоров’я, ні багатства, а бажати лише везіння! Адже більшість тих, хто був на Титаніку були і здоровими і багатими. Але везучими виявилися далеко не всі».
А ви знаєте, що керівник однієї з великих компаній вижив в атаці 11 вересня в Нью-Йорку, бо повів свого сина перший раз в дитячий садок.
Інший хлопець залишився живим, бо пішов по пончики.
Одна жінка спізнилася, бо проспала – її будильник не продзвенів вчасно.
Хтось спізнився, бо потрапив в затор на автостраді Нью-Джерсі.
Один чоловік спізнився на автобус.
Одна жінка вилила каву на одяг, і їй потрібен був час, щоб переодягнутися.
У когось не заводилася машина, а хтось повернувся, щоб відповісти на телефонний дзвінок.
У іншого дитина марудилась, не хотіла виходити з дому, тому він не прийшов на роботу вчасно.
Один чоловік не зміг впіймати таксі. Тому не прийшов.
Чоловік, який взув того ранку нові туфлі, добирався до роботи різними способами, але перш ніж потрапити туди, заробив на нозі мозоль. Він зупинився в аптеці, щоб купити лейкопластир! Ось чому він зараз живий.
Тепер, коли потрапляю в затор, не встигаю на ліфт, повертаюся, щоб відповісти на телефонний дзвінок… Коли трапляються всі ці дрібниці, які дратують мене, то не психую, думаю, що це саме те місце, де Бог хоче, щоб я перебував в даний момент.
Наступного разу, коли вам здається, що ранок йде не так, діти одягаються повільно, ви не можете знайти ключі від машини, стоїте на кожному світлофорі, не турбуйтеся і не дратуйтеся. Так Бог хоче зберегти вам життя.
