Багато батьків неправильно реагує на дитячу істерику. Тому дити вередують часто, довго і гучно, вимагаючи виконання своєї забаганки. Як правильно реагувати на дитячу істерику, аби вона закінчилася якомога швидше і повторювалася якомога рідше, радить психолог Наталія КУЧЕРОВСЬКА.

“Дитяча істерика може стати складним випробуванням для батьків. Потрібен великий запас внутрішнього спокою і добра емоційна саморегуляція дорослого”, – звертає увагу психолог на найголовніший момент.

Загальний принцип дії у разі дитячої істерики такий: спочатку знімаємо афект, тобто втішаємо і заспокоюємо, і тільки потім, коли дитина повністю заспокоїлася, робимо те, що вважаємо за доцільне у конкретній ситуації (обговорюємо її, повідомляємо дитині, що будуть введені якісь санкції та ін.).

Втішити дитину допомагає такий прийом, як промовляння вголос тих переживань та емоцій, які дитина зараз відчуває. Наприклад: «Ти дуже розсердився, що ми не купили тобі цю іграшку. Я знаю, як це неприємно, коли ти не отримав те, що тобі дуже сподобалося, і я тобі співчуваю».

Дуже важливо, щоб у цій ситуації батьки змогли зберегти спокій, не вибухнути роздратуванням і не зірватися із криками та погрозами.

Коли дорослий ставить собі запитання про те, що зараз відбувається з моєю дитиною, що вона відчуває, й у відповідь розуміє, що за зовнішньою істерикою приховані емоції, наприклад, розчарування і відчаю, йому набагато легше поспівчувати дитині.