“Дай-дай-дай!..” …І в ротику Тетянки миттю опиняються окуляри, здерті з дядька журналіста. Інночка пробує збагнути, який то на смак диктофон, а Даринка тягне до губці цифрову камеру. Розкидані по підлозі іграшки, через які сестрички щойно з’ясовували стосунки, їх уже не цікавлять.
Разом із Іриною, мамою дівчаток, ми довідувалася, як батькам давати раду близнюкам.
ТРИ СОНЕЧКА ДЛЯ БРАТИКА
– Аби вони лише почули, що вхідні двері рипнули, – усі втрьох, одна за одною, летять стрічати гостей, – усміхається мама Іра, пояснюючи надмірну зацікавленість трійняток кожною новою людиною, яка з’являється у їхній оселі. І справді, щойно ми зайшли в дім, усі три малючки вибігли нам назустріч.
Ще торік Ірина та Олег Левчуки не йняли віри, що у них народиться двійня. УЗД показало саме на двійняток, і коли лікарі повідомили змученій пологами матусі, що у животику «загубилося» ще одне маля, з нею стався справжній шок. Був шок й у тата, коли він дізнався про ТАКЕ поповнення в родині. Лише бабуся, мама Ірини, заспокоювала доньку телефоном: «Усе буде добре. Де один – там і троє».
Цей один, старший брат дівчаток Юрко, дуже-дуже хотів братика. Зрозумівши, що натомість має аж трьох сестричок, філософськи зазначив: «Нащо їх так багато?»…
– Тепер він їх усіх любить, голубить, пригортає і називає «моїми сонечками», – каже Іра, встигаючи гоцати на руках Тетянку, поїти чаєм Інночку і робити зауваження Юрчикові, аби він був обережним. Одне з «сонечок» – Даринка – саме вилізло на братика верхи й почала вигинатися «на місток».
Дівчатка народилися торік на Тетяни. Побачили світ семимісячними, кожна вагою ледь більш як кілограм. Тому на п’ять днів потрапили до реанімації і на два місяці – до інкубаторів.
– Уперше після пологів я побачила їх уже в зондах, трубках, з крапельницями у ручках і ніжках, – гортає фотоальбом багатодітна матуся, якій виповнилося всього двадцять п’ять.
– Такі дрібнесенькі, що їх у «памперсі» не видно! Пригадую, тоді лише руками сплеснула: «Боже, що я з ними маю робити?!». Але за час, що були у лікарні, заспокоїлася і звикла. Потім навіть іншим породіллям допомагала – то перевдягнути, то масаж животика дитинці зробити.
КОРОВАЙ, КОРОВАЙ, ІМ’Я ДОЦІ ВИБИРАЙ!
Тато і мама трійняток родом із Волині. Але проживають у Рівному, де й народилися дівчатка.
– Лікарі нас попереджали про можливі проблеми і відхилення, але малеча вже у шість місяців почала повзати й робити збитки. У Рівному в нас усе на скотчі, навіть шпалери! Поки на ніжки не спиналися, було легше. Тепер такі верцюхи стали – тільки лови. Ніхто не хоче сидіти в ліжечку чи манежі.
Ніби навмисне, щоб підтвердити мамині слова, Даринка починає видирати пустушку в Інночки. Інночка заходиться плачем. Тетянка саме вилізла ногами на нашу сумку і випробовує її на міцність. Їй це подобається, але… чому б і собі не розплакатися? За компанію з сестрами. Адже вони все роблять разом: рюмсають, кричать, їдять, сплять і хворіють…
– Питання про няню у нас ніколи не поставало. Навіщо няня, коли є сім’я – мама, тато, дядько і тітка, бабусі й дідусь. Хоча більшість клопотів, звичайно ж, лягає саме на мамині плечі.
Нині ми мешкаємо на дев’ятому поверсі, ліфт більш не працює, ніж працює, тому самотужки з ними на вулицю я просто фізично не можу вийти. Хоча коли вони були менші, я їх клала у подвійний возик і так гуляла, – розповідає Ірина і згадує, що імена близнючкам обирали також колегіально.
Беззаперечне право на це отримали мама, тато і Юрчик. Олег найменшечку назвав Даринкою. Старшу сестричку Інною назвав Юрко (до речі, саме до неї він має найбільший пієтет). Мамі ж залишилося назвати Тетянку Тетянкою. Похрестили дівчаток на третій день після народження. У реанімації…
ТРИ ПО СОРОК
Де б не були трійнятка, у Рівному чи на Волині, в дідуся з бабусею, тиша у домі трапляється лише по 40 хвилин тричі на день. Коли дівусики втомлюються, їдять і йдуть «люлі».
Весь інший час вони сваряться між собою за «цяці» і «сосі», витирають на колінах комбезики і швидко–швидко ростуть.
Їхня молода матуся не журиться, що вже звикла до маршруту «діти–кухня–діти» і навіть встигає переглянути ввечері улюблений серіал. Хоча вона теж іде «люлі» о восьмій вечора разом із донечками. І часто кожну з них по черзі мусить заколисувати на руках. За лічені місяці трійнятка й самі б дали отакенне інтерв’ю, адже не лише вправно гризуть мікрофон, а й починають вимовляти перші слова. А поки за них мусить віддуватися матуся:
– Від початку ми їх вбираємо у різний одяг. Не тому, аби не сплутати. Якщо пильно придивитися, на личику вони різні. А тим паче на вдачу. Інна, найстарша, виважена і спокійна, Тетянка жвава в міру, а Дарина – яскравий лідер. Не доведи Боже, хтось із сестричок займе її улюблене місце! Навіть Юркові вона дає відкоша!.. Для мами ж вони всі однакові: поставлю тарілку з супчиком, посаджу дівчат у рядочок, візьму ложку і кожній по черзі – у дзьобик…
Чи потрібна няня?
Авенарій ПЕК, незалежний психолог, м. Володимир–Волинський (Волинь):
– Як не крути, а няня у такому разі вкрай потрібна. І не просто няня, а людина з медичним фахом. Надто у перші місяці, навіть якщо дітки народилися вчасно. Втім фізично (а більше – психічно) здорова жінка, вихована у повноцінній сім’ї, і сама може дати раду трійнятам за умови, що їй допомагатимуть чоловік і родичі. Інша річ, коли обоє батьків дбають про кар’єру, не можуть пожертвувати роботою заради дітей і відповідно мають статки, аби оплачувати роботу доглядальниці. Якщо ж усе впирається в «не хочу, не можу, не буду», тут й однієї дитини забагато. І викликати треба вже не няню…
ЧОМУ АЖ ТРОЄ?
Природа запрограмувала одну трійню на 8 тисяч пологів. Утім щодесять років у світі кількість трійнят істотно зростає. Якщо 1980-го це співвідношення становило 1 на 6,5 тисячі, менш як за два десятиліття трійнята почали з’являтися на світ ушестеро частіше.
В останні ж два роки одна трійня випадала на 700 пологів! Учені не поспішають звинувачувати в такому феномені природні та екологічні чинники. Найімовірніше, вважають науковці, причина у швидкому розвитку репродуктивної медицини (штучне запліднення на порядок збільшує ймовірність багатопліддя) і широкому використанні протизаплідних засобів.
Гормональні препарати стимулюють активність яєчників, і коли жінка зважується на вагітність, уже на першому ж УЗД дізнається, що стане багатодітною мамою…
ТРИ І БІЛЬШЕ. ПЛЮСИ–МІНУСИ
+ Як не крути, а догляд за міні-дитсадком таки згуртовує родину і зміцнює стосунки. Не лише між чоловіком і дружиною, але й між свекрухою та невісткою, тещею і зятем.
+ Державна допомога, помножена на три, плюс житло і подарунки від місцевої влади. У разі, якщо вона порядна і відповідальна.
+ Близнюки, а надто трійнятка, виростають більш конкурентоздатними. Вони набагато швидше розвиваються й часто випереджують своїх однолітків.
+ Трінятка більш самостійні і пристосовані до життя. Адже батьки просто фізично не взмозі усіх перецілувати в дупцю й задовольнити одночасно всі примхи.
– Батьки близняток мають бути готовими до чималих особистих жертв та обмежень: у побуті, у сні і відпочинку, в інтимних стосунках. Пиво, риболовля, улюблені серіали, походи по крамницях у своє задоволення і посиденьки з подругами – тепер у минулому. І надовго.
– З народженням близнюків навіть родина із середнім рівнем достатку стикається з матеріальними і житловими проблемами. Від підгузків і харчування до нестачі квадратних метрів. Не кажучи вже про те, що увесь цей дитсадок одночасно піде до школи, захоче вступати до вишу…
– Звичайно ж, не обійдеться без синців, сліз і розбитих носиків: змагаючись за батьківські любов та увагу, близнята неодмінно конфліктуватимуть. Але в дорослому житті цей гурт горою стоятиме один за одного – у близнят братерські і сестринські почуття набагато міцніші, ніж у звичайних родинах.
