У всьому світі щеплення дітей проводиться з самого раннього віку, майже відразу після народження, оскільки в дитини немає надійного захисту від інфекцій, і ймовірність заразитись при контакті з іншими людьми є досить високою. Якщо мама вже перехворіла у свій час тими чи іншими дитячими інфекційними хворобами, то в її організмі є захисні білки крові (антитіла), які малюк отримує через плаценту під час вагітності та в період грудного вигодовування.
З 1-го по 6-й місяць життя нормально доношеного маля захищене материнськими антитілами, але в недоношених дітей та немовлят, які вигодовуються штучно, такого захисту немає. Тому дуже важливо, щоб всі потрібні щеплення були зроблені буквально з перших тижнів життя дитини.
Існує дві думки, що доходять часом до крайності: свідомо позитивна, коли батьки вважають, що просто зобов’язані дотримуватися всіх рекомендацій дитячого лікаря і суворо дотримуватися графіку усіх щеплень, і категорично негативна, в якій головним є переконання про самозахист імунітету дитини, яка повинна сама справлятися з будь-якими недугами. Найчастіше відстоювання своєї прийнятої позиції доходить до фанатизму.
Людям, що входять в ці дві групи набагато простіше, адже вони вважають себе повністю впевненими в своїй правоті, і знають заздалегідь, що і коли їм робити або не робити. А от іншим доводиться дуже ретельно зважувати свої рішення, і найчастіше, їм хочеться вірити, що вони його прийняли правильно, і сподіватися, що шкоди дитині вони не завдали своїм вибором.
Як тільки народжується дитина, вона має імунітет до ряду захворювань та інфекцій, але звичайно не всіх. До того ж, якщо у матері немає проблем з молоком і дитинка отримує материнське молоко в повному обсязі, то це завжди додає наявність антитіл, які вона отримала ще й від матері через плаценту. Цей пасивний імунітет найчастіше згасає з часом, ближче до першої річниці народження. Щоб продовжити, створити, так би мовити, активний імунітет вдаються до вакцинації, яка називається щепленням.
Але така вакцинація стовідсотково не захистить дитину від інфекції, зате набагато знизить ризик захворювань. Адже, чим менше немовля, тим його імунна система слабкіша. Та якщо хвороба все ж наздожене малюка, то вчасно зроблене щеплення, допоможе при протіканні хвороби знизити можливі ускладнення. Іноді щеплення допомагають уникнути навіть епідемій у великих масштабах.
Треба розуміти, що будь-які щеплення повністю не захистять від захворювання, вони тільки допомагають знизити ризик смерті від цих хвороб. Та й склад вакцин деколи бажає бути кращим. Але якщо подумати, то з повітрям, їжею, тієї ж побутовою хімією та косметичними засобами ми часом отримуємо шкідливих речовин значно більше.
У наші дні батьки цілком можуть відмовлятися від щеплення дітей, адже це не є обов’язковим. Але з часом таке рішення може дати свій результат, і не тільки в питанні здоров’я.
Дуже часто дитячі садки, школи і навіть ті установи, в які ви хотіли б записати свого сина чи дочку в гурток, в спортивні секції, відмовляються приймати не щеплену дитину. Тому, якщо ви все ж прийняли рішення не вакцинувати свого карапуза, необхідно думати і про наслідки цього вибору в майбутньому. В цілому, якщо замислитися, то робити чи не робити щеплення – це без сумнівів особиста справа батьків. І правильна відповідь буде залежати від поглядів на вакцинацію тієї чи іншої людини, а найголовніше від готовності прийняти відповідальність за будь-яке рішення особисто на себе.
