Духовність Життєві історії

На її могилу з’їжджаються з усіх усюд. 300 чудес блаженної Марти

Марту Вєцку – католицьку черницю з українського містечка – визнали святою. На її могилу з’їжджаються люди різних конфесій, адже тут трапляються дива.

Щороку 30 травня католицька церква вшановує Марту Вєцку, яка жила і була похована в Україні. 1904 року 30-літня Марта пішла на смерть свідомо: замість молодого працівника лікарні прибрала палату після хворого на тиф. Могила Марти, що у Снятині, перетворилася на місце паломництва, куди з вірою у диво з’їжджаються люди різних конфесій.

Народилася Марта Вєцка 1874 року в селі Новий Вєц на півночі Польщі. Побожні батьки назвали третю дитину Марта-Анна. У дворічному віці дівчинка важко захворіла й кілька днів перебувала на межі життя та смерті. Нещасна мати ревно молилася Матері Божій. І сталося диво – Марта-Анна почала дуже швидко видужувати.

Минали роки, Марта-Анна стала красунею. На добру й порядну юнку почало задивлятися багато хлопців, які плекали надію взяти її за дружину. Проте серце панночки було назавжди віддано небесному Нареченому – вона мала намір вступити до згромадження сестер милосердя (шариток), що в Хелмі. У монастирі молода черниця опанувала фах медичної сестри. Вона легко знаходила спільну мову з хворими, які називали її своєю добродійкою.

Утім праця в лікарні – не з легких. У шпиталі на 55 місць працювало тільки п’ять сестер. Після таких тяжких випробувань Марта бачить видіння: хрест із променями в чистому небі, а на ньому Ісус. «Дочко, витерпи всі страждання і хрести страждань, працюй для своїх, скоро заберу тебе до Себе», – мовив до черниці Спаситель.

У 1902 році сестра Марта приїжджає до Снятина. На Покутті черниця Вєцка дбала не тільки про тіла недужих, а й про їхні душі. Інколи до лікарняної каплички приходило чимало людей, аби помолитися з лагідною сестричкою.

Навесні 1904-го до снятинської лікарні привозять хвору на плямистий тиф. Після одужання жінки ізолятор закривають і чекають на спеціальну команду для дезінфекції. Та незабаром у шпиталь прибуває група хворих, із зараженої палати треба негайно винести речі. А чоловік, якого найняли для цієї роботи, не приходить, знаючи, що таким чином можна захворіти на тиф. Сестра Марта шкодує його і сама йде у палату…

Наступного дня черниця захворіла. Під лікарнею за одужання Вєцкої моляться поляки, росіяни, українці, частина євреїв читають молитви в синагозі, просячи Бога повернути їм черницю. Але 30 травня 1904 року сестри Марти не стало. Її поховали на снятинському цвинтарі. Згодом гріб черниці перетворився на місце паломництва.

І сьогодні до її могили приходять сотні людей. Це чи не єдине місце, де релігійна приналежність не має жодного значення. Сюди щодня прибувають християни, аби помолитися й попросити заступництва в тієї, яка ще за життя повсякчас виявляла неймовірну доброту і святість, а після смерті випрошує у Бога ласки для кожного, хто з вірою та благаннями щиро звертається по допомогу. Наразі в архіві сестер милосердя у Кракові є опис близько 300 чудес, що сталися завдяки заступництву черниці Марти.