Коли відпливе остання шлюпка, ці чоловіки підуть в каюту і закурять сигари. Курити шкідливо, але вже все одно. І неважливо, що один з них лакей, а інший – його господар, мільйонер Гуггенхайм.
Вони одяглися в дорогі костюми і разом пішли на дно. Місцями в шлюпках вони поступилися жінкам. І рятувальні жилети теж віддали. Це було на “Титаніку”.
А на іншому кораблі, який тонув, мільйонер Вандербільт свій рятувальний жилет віддав жінці з дитиною. Він плавати не вмів і потонув, рятуючи інших. А літній професор Лібреску вже в наш час утримував двері аудиторії, щоб студенти встигли втекти – ман’як-вбивця стріляв через двері, і п’ять куль потрапили в професора, поки він їх тримав.
А звичайні хлопці під час такого ж нападу в кінотеатрі своїми тілами закрили подруг – п’ять людей. Хоча, можливо, вони недавно з подругами познайомилися і ось – в кіно вирішили сходити.
Які чоловіки поряд з нами – ми дізнаємося в скрутну хвилину. Слова нічого не значать. Іноді і дрібні вчинки теж мало значать. Але заради таких чоловіків можна жити, а можна й померти. Хоча розпізнати їх дуже, дуже важко – немає якоїсь видатної і особливої якості у них. Але з ними спокійно. Навіть якщо гніваєшся або сваришся – все одно спокійно. І можна абсолютно спокійно піти з ними в розвідку. Або ж на дно океану, як Іда Штраус. Її чоловік теж був таким. Він посадив покоївку в шлюпку і відмовився від рятівного місця, хоча міг би купити – адже він багач був. Але відмовився. І дружина його відмовилася. І потонула разом з ним. Спокійно прийняла це.
І все інше в чоловікові не так вже й важливо. Якщо ви відчуваєте себе поряд з ним спокійно – все інше неважливо. І у важку хвилину ми вирішимо залишитися з ними. З любові і вдячності за той спокій, який вони нам дарували.
Анна Кірьянова
