Якщо заміжня жінка має гарний вигляд, незважаючи на вік, отже, треба підійти і потиснути руку її чоловікові. І в очі йому подивитися з повагою. Це його заслуга. Він не мучив свою дружину гидкими витівками. Не звалював на неї чорну роботу. Не обзивав її, не критикував, не кричав грубим голосом.
Він її обіймав, цілував і любив. Хвалив і говорив компліменти. І захищав від небезпек. І втішав у тривозі. І завдяки гарному ставленню він отримав красуню. У віці за сорок це так очевидно! Дружина у доброго чоловіка красива, елегантна, спокійна. Сидить собі і посміхається. Або щось по дому робить. Або просто гуляє під ручку з чоловіком ввечері, а всі інші чоловіки заздрять.
І думають: а чому моя дружина не така? Ах, так зрозуміло, чому: жінку треба берегти і плекати, як бойового коня. Як дорогу машину. І просто – як людину. І поруч з кожної заміжньої немолодій красуні є той, кому треба руку потиснути – її чоловік. І, звичайно, бувають самотні красиві жінки.
І бувають, напевно, дружини, які зберегли красу та гідність в нещасному шлюбі – але ось таких дружин я не зустрічала.
Берегти треба свою дружину змолоду – і потім вона неодмінно залишиться красунею і розумницею. І всі будуть говорити, мовляв, пощастило чоловіку з дружиною! Може, і пощастило.
Але, скоріше, це заслуга мудрого і доброго чоловіка. Зовнішність жінки і характер дуже сильно залежать від поводження з нею. І від добрих слів ми світліємо і молодшаємо. Від обіймів стрункішаємо. Від поцілунків стаємо красивішими і добрішими. І по дорослій дружині завжди видно, який у неї чоловік – хороший чи не дуже.
І чоловікам вибирати, кого вони хочуть поруч з собою бачити: красуню або чудовисько. Нам, жінкам, треба просто трохи тепла і ласки. Добрих слів і підтримки. А решту ми якось прощаємо – за любов багато можна пробачити…
