У вас в домі – першокласник. Одразу мусимо попередити: це буде непростий рік, постаратися доведеться всій сім’ї. Адже на початку навчання, поки першокласник звикає до шкільних вимог, засвоює правила поведінки, опановує навчальні уміння, він особливо потребує пильної уваги, підтримки, підбадьорення, присутності й контролю близьких людей.
Пропонуємо батькам такий собі кодекс успіху. Правила ці доволі прості, але, прислухаючись до них, зможете полегшити адаптацію до нового життя і малюкові, і собі.
1. Не відмовляйтеся від того, щоб провести першачка до школи, навіть у тому випадку, коли не треба переходити вулицю. Прагніть максимально використовувати ранковий час для корисного спілкування. Хай воно стане для дитини бажаним. Підніміть настрій першачка, якщо він встав не з тієї ноги, підбадьорте, якщо чимось незадоволений.
2. У кожного має бути свій простір. Якщо у дитини немає власної кімнати, потрібно організувати робоче місце – письмовий стіл, де школярик робитиме домашні завдання. Це добре і з погляду дотримання правил гігієни – правильна постава, хороше освітлення.
3. На окрему увагу заслуговує режим дня. Важливо правильно розподілити час навчання і відпочинку, оскільки головною причиною проблем з навчанням і поведінкою є підвищена стомлюваність. Не перестарайтеся з виконанням домашніх завдань. Діти у 6–7 років мають вчитися не більш як півгодини, далі потрібно робити перерву не менш як на 15 хвилин.
4. Школа суттєво міняє спосіб життя дитини. Проте варто поклопотатися про збереження різноманіття, радості та гри. У першокласника має залишатися досить часу для ігрових занять.
5. Підтримайте першокласника в його бажанні домогтися успіху. Хай що він робить, неодмінно знайдіть, за що можна було б його похвалити.
6. Обговоріть з малечею ті правила і норми, що діють у школі. Поясніть їхню доцільність.
7. Батьки мусять бути в курсі усього, що відбувається у школі. Надто коли йдеться про домашні завдання. Будьте поряд з дитиною. Але не тисніть. Хай це буде дружній контроль.
8. У перші шкільні дні найліпше сідати за уроки разом з дитиною, так, щоб за потреби швидко зупинити її руку: «Почекай, подумаймо разом!». Але з часом дорослий має відсунутися подалі. Він усе ще стежить за кожною дією малюка, прагнучи скеровувати й виправляти його, але вже не протягує руку, а зупиняє словом: «Почекай, подумай». Через три-чотири тижні, якщо все йде добре, дорослий відсовується ще далі, в інший кінець кімнати, і «робить свої справи» (читає книжку, в’яже, шиє), проте неухильно спостерігає за вчинками дитини, даючи точні завдання та перевіряючи результати роботи через певні проміжки часу. Через деякий час дитину можна залишати саму, не забуваючи про контроль результатів її діяльності. Так ви привчите малечу до вдумливої самостійності.
9. Під час виконання домашніх завдань психологи радять чергувати усні й письмові завдання, починаючи з більш важких. При цьому бажано робити невеличкі перерви з фізкультхвилинками.
10. Не втручайтеся у справу, якою заклопотана дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви ніби сигналізуєте: «З тобою все гаразд! Ти, звичайно, впораєшся!»
11. У жодному випадку завдання не можна робити за юного учня.
12. Намагайтеся привчити малюка до думки, що уроки – це його робота, бо вчиться він не для мами з татом і не для бабусі з дідусем. Батькам часто здається, що якщо дітям по сто разів не нагадувати про уроки, вони все на світі забудуть. Але насправді це не так. Учні початкових класів ще дуже трепетно ставляться до всього, що пов’язано зі школою.
13. Викиньте зі свого спілкування з дитиною образи на зразок «от нетямуще!». Адже малюк вам може повірити.
14. Пригадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їхній син або донька повертається зі школи: «Які сьогодні оцінки?» Спробуйте інакше. Зустрівши малюка в шкільному вестибюлі й прямуючи додому, запитайте: «Що сьогодні на уроках було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило?».
15. Не махайте рукою на труднощі, що, ймовірно, будуть у першокласника попервах. Якщо дитина, наприклад, має логопедичні проблеми, постарайтеся приборкати їх на першому році навчання.
16. Відтоді як малюк пішов до школи, у його житті з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
Пам’ятайте: по-справжньому любити дитину – означає любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, добре вчиться тощо, а просто так, просто за те, що вона є!
