Батьки семирічної львів’янки Олесі Кваснюк були у відчаї. Відколи донька почала носити окуляри, її ніби підмінили. Колись жвава та допитлива, тепер дівчинка могла годинами сидіти непорушно. Потім зривалася на плач. А ранкові збори до школи щоразу перетворювалися на трагедію. Олеся вигадувала казна-що, аби тільки пропустити уроки.
Одного ранку дитина спересердя крикнула: «Якщо я сьогодні знову піду до школи, то більше ніколи не побачите мене». Злякана мати відвела дівчинку до психолога. Після недовгої розмови стало зрозуміло, що Олесю почали дражнити в класі через її окуляри. Для дітей, очевидно, це була чергова жорстока розвага.
Тиха та спокійна Олеся дуже болісно сприймала те, що з нею ніхто не хотів сидіти за партою, гратися на перервах. Хлопчики часто штовхали її та обзивали «сліпухою» і навіть кидалися зі стусанами. Дівчинка звернулася по допомогу до вчительки, але та тільки байдуже відповіла: «Не звертай уваги! Усе буде добре!».
Лише тепер батьки зрозуміли, звідки в дитини небажання відвідувати школу. Проте одразу ж постала інша проблема: донечці, щоби вирівняти зір, украй потрібні окуляри. Батько дівчинки почав наполягати, аби перевести Олесю в іншу школу, проте мати заперечувала. «Вона мусить уміти себе захищати й не комплексувати», – рішуче мовила жінка.
Дитину почали водити на заняття до психолога, й уже за два тижні вона налагодила стосунки з однокласниками. «Олесі розповіли, що не треба боятися насмішок, а вміти їм протистояти, – усміхаючись, каже мати дівчинки. – Донька навіть зуміла переконати багатьох малюків, що окуляри не тільки корисні для здоров’я, але й модні та престижні. Отож тепер кілька дівчаток уже просять батьків, аби ті купили їм окуляри, хоча вони їм зовсім не потрібні».
ПСИХОЛОГ: “ДАЙТЕ ДИТИНІ УСТАНОВКУ…”
Практичний психолог Тетяна Фурман:
– Якщо ваш малюк змушений носити окуляри, але боїться, що у школі чи садочку з нього сміятимуться, маєте діяти. Передусім зверніться по допомогу до вчительки чи виховательки. Вона має пояснити дітям, що у людей бувають різні хвороби і їх треба лікувати. І якщо хтось носить окуляри, то це означає, що у нього хворі очі. З цього у жодному разі не можна сміятися, треба допомогти товаришеві подолати хворобу. Одне слово, багато в цій ситуації залежить від педагогічного такту вчителя.
Своєю чергою батьки мають налаштувати малюка, що носити окуляри конче треба, щоб мати здорові оченята. Дайте дитині установку: «Ти у мене розумничок (розумничка), ти зможеш подолати власний страх. А коли хтось щось образливе скаже – не зважай, будь вищим. Адже багато хто ходить в окулярах – і це гарно, стильно (приміром, скільки відомих у світі людей носять окуляри!)». До того ж можна повести дитину до психолога, аби допомогти їй стати більш упевненою в собі.
