Якщо ви понад три місяці переїдаєте не рідше одного разу на тиждень, то це може бути сигналом харчового розладу. Які причини переїдання, хто у групі ризику та як зарадити проблемі розповіла психотерапевтка та кандидатка наук Ольга Лазаренко, яка допомагає людям із розладами харчової поведінки, – пише Район.Медицина.
Експертка розповіла, що переїдання може бути присутнім і при анорексії, і при булімії, і при неуточненому розладі прийому їжі. Натомість саме компульсивне переїдання може не бути окремим розладом харчової поведінки.
За словами експертки, в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду такого визначення немає.
«Дуже важливо визначити, що ми маємо на увазі, коли говоримо про компульсивне переїдання. Якщо переїдання має місце після виснажливих тренувань, після чи під час періоду дієтологічних обмежень з метою знизити вагу, то розлад визначається по-іншому. Це може бути атипова анорексія, булімія чи не уточнений розлад харчової поведінки», – пояснила психотерапевтка.
Ольга Лазаренко зазначила, що існує інше визначення, а саме – «binge-eating disorder». Точного відповідного перекладу так і немає. Хтось перекладає, як «розлад приступоподібного переїдання», інші – «компульсивного». Тому існує сплутаність між цими визначеннями.
Цей окремо виділений розлад характеризується приступоподібним переїданням. Людина їсть значно більше, ніж зазвичай, страждає від почуття провини через скоєне та відчуває огиду.
Також варто зазначити, що приступоподібне переїдання відбувається в середньому не рідше одного разу на тиждень протягом трьох місяців.
Які причини переїдання?
- Переїдання – як наслідок недоїдання.
«Найчастіше в моїй практиці так є. Після будь-яких харчових обмежень може розвинутися згаданий вище розлад», – розповіла Ольга Лазаренко.
- Переїдання – як наслідок порушень фізичного здоров’я.
- Переїдання – як наслідок дистресу (патологічного стресу, який негативно впливає на організм) і одночасно вразливості.
- Генетична схильність та соціальні труднощі.
Окрім того, переїдання може бути супутнім при інших ментальних порушеннях: депресії, тривожного чи постравматичного стресового розладу та інших.
«Кожна людина –унікальна. Кожна історія –інша. І в кожному випадку вага тих чи інших факторів буде різною», – підкреслила психотерапевтка.
За словами експертки, соціальний фактор теж впливає на порушення харчової поведінки. Наразі вже є дослідження про роль пандемії та карантинних обмежень, які посилюють ризик появи таких розладів.
Хто у групі ризику?
- Люди із так званими «розладами настрою». Тобто ті, хто насамперед є більш схильними до тривожності та депресії.
- З біологічними хворобами (захворюваннями ендокринної системи та ШКТ)
- Генетичними схильностями до подібних порушень.
- Люди, які перебувають у кризових ситуаціях або проживають період становлення своєї ідентичності. Наприклад, підлітки, жінки та чоловіки в кризі середнього віку чи під впливом вікових змін.
- Молодь, яка надає великої уваги власному образу в соцмережах. Дослухається до соціальних стандартів і не отримує достатньо підтримки від оточення.
- Люди, для яких зовнішність є частиною професії. Серед них актори, телеведучі, моделі, артисти, працівники шоу-бізнесу.
«Серед спортсменів відсоток тих, хто страждає на розлади харчування, зокрема, і приступоподібне переїдання, значно вищий, ніж в інших сферах», – зазначила психотерапевтка.
Як допомогти людині з переїданням і не нашкодити?
За словами Ольги Лазаренко, допомога повинна бути етичною. Можна запропонувати емоційну підтримку чи функціональну допомогу: пошук спеціаліста, допомогу по господарству чи будь-яку присутність у житті такої людини. Проте лише за її згодою. Не потрібно давати поради, якщо вас не просять. Також не варто оцінювати людину.
Натомість треба говорити про свої почуття: хвилювання, смуток, печаль, безсилля, які зазвичай викликає зустріч із будь-якою хворобою. Експертка радить проявляти емпатію, чуйність та доброзичливість, але не порушувати особисті кордони людини із порушенням і в першу чергу прислухатися до неї.
«Дуже важливим є пошук, наприклад, лікаря, який не соромить і не приписує вазі якісь порушення зі здоров’ям, а справді лікує причини. Така допомога є безцінною. Потрібно подбати про етичне ставлення лікаря до пацієнта. Зробити все можливе, щоб люди із порушенням не отримували непрошених порад і їм не довелося вкотре боротися із стереотипами та звинуваченнями у їхній бік», – наголосила психотерапевтка.
Ольга Лазаренко розповіла, що як і будь-який розлад, переїдання потрібно лікувати. Найкращий вихід – це звернення за допомогою до компетентних спеціалістів, пошук доброзичливого оточення і підтримки. Важливо знайти однодумців та спілкуватися із людьми, які вже подолали цю проблему чи на шляху до подолання.
Олена ШВИДНЮК
