До корисних каш з повною впевненістю можна віднести манну, пшоняну, горохову і кукурудзяну каші. Чимало людей зі здриганням згадує знамениту манку, якою довгі роки старанно годували дітей у дитячих садах і піонерських таборах. Але найчастіше до неї доводиться повертатися і в зрілому віці, бо при деяких захворюваннях вона виявляється просто незамінною.
Використовується манна крупа не тільки для приготування каш, її застосовують для панірування при смаженні м’яса, риби, овочів, додають в соуси і супи, з неї готують пудинги, запіканки, галушки, печиво і навіть тістечка.
Манна крупа – це роздріблені частинки зерна пшениці, чий розмір не перевищує 0,75 мм. Завдяки своїм розмірам манна крупа швидко вариться, що дозволяє по максимуму зберегти в ній корисні речовини, а їх чимало. У манці містяться білки, крохмаль, вітаміни Е і групи В, значна кількість мінеральних речовин, включаючи кальцій, калій, натрій, фосфор, магній, залізо. При цьому в манки дуже мало клітковини, що дозволяє використовувати її для дієтичного харчування людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту і навіть після операцій на кишківнику і шлунку.
Манна каша чудово засвоюється організмом, відрізняється поживністю і високою калорійністю. При цьому у неї є істотна особливість – перетравлюється манка не в шлунку, а в нижньому відділі кишечника. Медики вважають, що манка сприяє очищенню шлунка і кишківника від шлаків і слизу, допомагає розщеплювати зайвий жир, загальмовує окислювальні процеси в кишковому тракті, чим значно знижує ризик виникнення раку товстої кишки.
При цьому до манки треба ставитися обережно. По-перше, в ній міститься глютен, до якого у деяких людей є спадкова або набута непереносимість, що виявляється в алергічних реакціях, розладі шлунка, болі у зв’язках, анемії і інших симптомах. Крім того, під питанням здатність фітину в манній крупі сприяти «вимиванню» кальцію з кісткової тканини і зубів. Тому останнім часом старанно загодовувати дітей манкою перестали, особливо маленьких. Але те, що в розумних межах (2-3 рази на тиждень) манка дітям корисна, у більшості медиків сумніву не викликає. Якщо ж дитина категорично відмовляється її їсти, наполягати не варто, а слід давати їй іншу кашу. Небажання їсти манку може бути не дитячою примхою, а захисною реакцією організму.
Значним набором корисних властивостей відома пшоняна каша, яку готують з пшона – насіння проса. Для нас звичний колір пшона жовтий, але в світі його вирощують сірого, білого і навіть червоного кольору. При цьому корисні властивості у різних видів пшона відрізняються не сильно.
У пшоні міститься велика кількість крохмалю, багато білків, амінокислот, до 4% жиру, невелика кількість клітковини і цукрів. Серед круп саме пшоно найбільш багате на вітамін А, крім того, в ньому міститься значна кількість вітамінів РР і групи В. Багато в ньому і мікроелементів, причому, дефіцитні для організму калій, фосфор і магній є у великій кількості. Завдяки наявності жиру, пшоняна крупа при тривалому зберіганні може отримати гіркий присмак, але її корисні якості від цього не знижуються. В цьому випадку крупу перед варінням просто необхідно добре промити.
На думку медиків пшоняна каша нормалізує кровообіг, роботу серцево-судинної системи і печінки, обмін речовин в організмі, добре впливає на стан шкіри і волосся, зміцнює кістки, нігті і зуби, допомагає долати втому і депресію, боротися з безсонням. Вона сприяє виведенню з організму жирів, шлаків, токсинів і зайвих солей, перешкоджає утворенню в судинах холестеринових бляшок. Наявний в крупі жир добре засвоюється організмом і не відкладається «про запас», одночасно він допомагає засвоювати вітамін Д і каротин, що надходять з іншими продуктами харчування.
Цю кашу застосовують для харчування алергіків, діабетиків, людей з ослабленим здоров’ям, захворюваннями шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози, які страждають гіповітамінозом. Вона живильна, добре засвоюється організмом, але при цьому сприяє зниженню ваги.
З давніх-давен була в пошані горохова каша, її подавали навіть до царського столу. Крім каш, з горохом варили супи, робили киселі і пироги, фарширували ним дичину, птицю і рибу. Така пристрасть до гороху цілком зрозуміла, він легко вирощується в середній смузі, смачний, та до того ж і дуже корисний.
У горосі великий відсоток добре засвоюваних організмом білків, вуглеводи, амінокислоти, антиоксиданти, вітаміни А, С, РР, групи В, багато мікроелементів, включаючи залізо, кальцій, калій, марганець, фосфор, селен. Горохова каша високо живильна і швидко створює відчуття ситості. Вона допомагає знизити ймовірність розвитку гіпертонії, серцево-судинних і онкологічних захворювань, сприяє виведенню каменів з нирок і сечового міхура (для цього використовують і настій бадилля гороху), добре впливає на стан шкіри, сприяє виведенню з організму канцерогенів і токсинів.
Народні цілителі часто застосовують горох як ефективний зовнішній засіб. Горохове борошно допомагає лікувати шкірні запалення, фурункули і нариви. Пов’язки з розпареним горохом зменшують біль при захворюваннях суглобів.
Серед каш довгий час була першою кукурудзяна (мамалига). З другої половини минулого століття її вживання зросло і в цілому по країні, хоча особливої популярності вона і не здобула. При цьому кукурудзяна каша має воістину чудові властивості. Вона добре очищає організм, причому, виводить з нього пестициди, радіонукліди і жири, нормалізує рівень цукру в крові. При цьому вона низькокалорійна і легко засвоюється.
Наявний в кукурудзі білок містить важливі для організму амінокислоти (тіптофан і лізин). У кукурудзі містяться вітаміни С, Е, РР, групи В, а також мікроелементи, включаючи залізо, магній, кальцій, калій, фосфор. У складі наявних в кукурудзі жирів переважають жирні ненасичені кислоти (арахідонова, лінолева). Багато в кукурудзі також вуглеводів і харчових волокон.
Вживання кукурудзяної каші корисне при цукровому діабеті, алергії, порушеннях обміну речовин, хворобах серцево-судинної і центральної нервової систем, печінки, жовчного міхура і шлунково-кишкового тракту. Вважається, що її речовини сприяють профілактиці онкологічних захворювань і оновленню клітин, сповільнюють процес старіння. Кукурудзяна каша, завдяки низькій калорійності і збалансованому вмісту корисних речовин, рекомендується для харчування людей похилого віку, а також тим, хто має надлишкову вагу або веде малорухливий спосіб життя.
Крім перерахованих, готують каші і з інших злаків і овочів, які в силу різних причин не настільки популярні, але корисні кожна по-своєму. Включення різних каш в раціон харчування допомагає людині не тільки отримати такі необхідні організму вітаміни, мікроелементи та інші корисні речовини, але і сприяє профілактиці, а в ряді випадків і цілеспрямованому лікуванню багатьох захворювань.
Перед застосуванням будь-яких засобів народної медицини проконсультуйтеся з лікарем!
