Анемони розділяють за строками цвітіння. До тих, що цвітуть навесні, належать переважно ефемероїдні (з коротким періодом вегетації – до середини липня у них повністю зникає листя). В середній смузі широко поширені анемона дібровна і анемона жовтецева. Цим видам не рекомендовано відводити спеціальні площі у квітниках. Їх висаджують разом з ґрунтопокривними рослинами чи групами – між іншими багаторічними рослинами, аби після цвітіння не залишалося порожніх місць.

До видів літнього цвітіння належать анемони канадська, нарцисоквітна й лісова. Вони зберігають листя й після цвітіння, хоча кущі потім дещо “розвалюються”. У видів осіннього цвітіння – анемони японської (вона ж анемона гібридна) й анемони фульгенс – листя декоративне увесь сезон, а період цвітіння розтягується з серпня по вересень. Ці рослини полюбляють пухкий, легкий, родючий, добре дренований ґрунт.

Більшість видів добре розвиваються у напівтіні, але можуть рости й на осонні. Анемони не переносять сухих ґрунтів. Вони невибагливі, але люблять підживлення, особливо органічними добривами. На зиму їх добре мульчувати компостом чи перегноєм. Дуже гарна анемона корончаста. На жаль, вона не переносить наших суворих зим чи розвивається настільки погано, що виглядає не дуже привабливо.