Погіршення слуху, на перший погляд, не є аж таким загрозливим для життя, тож багато людей навіть не задумуються про масштаби цієї проблеми. Про це розмова з лікарем-отоларингологом Олександром Щуруком.
– Пане Олександре, наскільки актуальною є проблема погіршення слуху?
– Десять відсотків пацієнтів звертаються до лора саме із цим питанням. Зниження рівня слуху значно погіршує якість життя. Людина, яка не чує, не просто позбавлена якоїсь частини інформації та вражень від зовнішнього світу. Ця вада може спричинювати ситуації, що є потенційно небезпечними для життя. При цьому часто погіршення відбувається так непомітно, що хворий навіть не усвідомлює проблеми. Просто поступово додає гучності, коли дивиться телевізор чи слухає музику. Непоодинокі випадки, коли саме на це звертають увагу близькі, наполягаючи на візиті до лікаря.
Як вчасно розпізнати недугу
– А на які симптоми ви радили б звернути увагу?
– Якщо йдеться про дорослих, перше, що має насторожити, – це шум у вусі, особливо високого тону, подібний до писку комара. Не завжди це показник саме зниження слуху – подібні симптоми можуть спричиняти проблеми з тиском (як його підвищення, так і зниження) або порушення мозкового кровообігу. Наступний прояв – запаморочення.
У дітей запідозрити проблеми зі слухом у ранньому віці можна, враховуючи певні чинники. Так, певну роль відіграє спадковість. Серйозними факторами ризику є куріння матері в період вагітності, перенесені нею вірусні інфекції (особливо краснуха), так звана ототоксичність ліків (призначених майбутній матері чи новонародженій дитинці, особливо якщо вона народилася недоношеною), родова травма, дитячий церебральний параліч.
– Як достеменно виявити проблему? Адже маленька дитина не може відповісти. Та й за поведінкою важко визначити, наскільки добре вона чує.
– При обстеженні пацієнтів – дорослих і особливо малюків – ми поєднуємо так звані суб’єктивні методи (коли людина активно контактує зі спеціалістом, подаючи відповідні сигнали) із сучасними об’єктивними. Система датчиків дозволяє зчитувати сигнали кори головного мозку у відповідь на звуки, а сучасне комп’ютерне обладнання реєструє, записує та обробляє отриману інформацію. Таким чином лікар без участі пацієнта отримує об’єктивну картину.
Особливу роль відіграють такі методи при обстеженні дітей, які не розмовляють. Відсутність мови насамперед змушує підозрювати повну чи часткову глухоту. А якщо виявляється, що дитинка чує, – значить, її проблеми лежать десь у площині неврології чи дефектології.
- Поради про те, як зберегти слух
Як відновити слух
– Що робити, коли проблему виявлено?
– Це залежить від причини та ступеня втрати слуху. Так, за статистикою 75% випадків глухоти спричинені хронічним запаленням слухового нерва, і лише решта 25% – запаленням власне вуха. Відповідно у кожному випадку спеціаліст має ретельно підбирати лікування.
- При незначному зниженні слуху добре себе зарекомендували слухові апарати. Це вже не ті недолугі громіздкі конструкції, які носили ще 15-20 років тому. Сучасний слуховий апарат – це практично непомітний мінікомп’ютер. У центрі підбираємо їх індивідуально, тут же програмуємо. Звичайно, проблема несприйняття в суспільстві повністю не зникла, але насправді соромитися тут нічого.
- У деяких випадках не обійтися без операції. Якщо, приміром, є патологія барабанної порожнини, порушення цілісності барабанної перетинки, призначають її пластику.
- При хронічних запальних процесах середнього вуха оперативне втручання спрямоване на його санацію (очищення).
- Якщо через патологію внутрішнього вуха звукові вібрації не перетворюються на нервові імпульси, пацієнту порекомендують імплантацію. При цьому імплантований електрод продукуватиме нервовий імпульс і передаватиме його на слуховий нерв. Особливе значення має операція із вживлення імплантів для маленьких пацієнтів. Адже в цьому випадку важливо не просто відновити слух, а забезпечити дитині повний діапазон звуків, сформувати правильну мову і дати шанс на повноцінне спілкування зі світом.
Авторка – Ірина Приймачук
