Працюю в престижному і дорогому ресторані і, відповідно, мені потрібно завжди виглядати, як з обкладинки журналу. Якось, прийшовши в салон краси на зачіску, я зустріла там наших постійних клієнтів, мило їх привітала і сказала, що дуже рада бачити.
Одна з них відразу ж мене впізнала, але все ж вирішила уточнити.
– Це ти працюєш офіціанткою в ресторані поруч? – запитала жінка.
Я нічого не сказала, а лише схвально кивнула.
– Як ся маєте ? – запитала я у цієї пані.
Вона моє запитання проігнорувала, обличчя її зморщилося і вона оглянула мене огидним поглядом. А пізніше видала:
– Я думаю, навряд чи такі, як ти, можуть собі дозволити такий дорогий салон краси.
Я ледве не задавилася слиною, як вона посміла мені таке говорити, та ще й в обличчя. Та й взагалі, яке вона має право висловлювати думку про моє соціальне становище та ще й при інших? Трохи відкашлявшись, я перепитала:
– Що ви сказали, вибачте?
Але моє запитання вона знову проігнорувала, кинувши на мене зневажливий погляд. Потім демонстративно повернулася до мого майстра і заговорила таким тоном, ніби я кілька хвилин тому зі смітника вилізла.
– Дорогенька, вона працює офіціанткою. Чи впевнена ти, що у неї є гроші оплатити твої послуги? Я б на твоєму місці задумалася, бо й без зарплати можна залишитися.
– Вибачте, вона мій постійний клієнт протягом двох років і мені ще жодного разу не доводилося сумніватися в її платоспроможності, – сказала майстер.
Я вже подумала, що після слів майстра вона замовкне, але вона все ніяк не вгамовувалася. Усередині мене вже починало все кипіти, але я трималася. І раптом, багатенька тітонька почала голосити:
– Боже, та де це бачено, щоб такі бідняки, як ти, витрачали гроші на такі дорогі процедури. Таке відчуття, ніби тобі гроші дівати нікуди і нічого не потрібно. Так їжі краще купила б!
У салоні краси настала мертва тиша, всі мовчали і спостерігали за нами. Мене настільки розлютила і шокувала її гордовитість, що я не витримала і заговорила:
– Ви пробачте, але працюю я не, тому що у мене немає грошей, а тому що не хочу витрачати час даремно. Я вчуся в престижному коледжі і якщо Вас так цікавить моя фінансове становище, то я не бідую і гроші у мене є. Але навіть, якби не було і я просто працювала офіціанткою, ви не маєте ніякого права лізти в моє життя. Це мої гроші і розпоряджаюся я ними, як хочу і Ваших порад не потребую. І, до речі, Ваш чоловік часто приходить до нас і постійно скаржиться на Вас, краще б зі своєю сім’єю розібралися. Після цих слів пані замовкла, відвернулася і більше в мою сторону навіть не дивилася.
