У день свого 45-річного ювілею канадець Жан Бєліво пішов з дому. Напередодні він збанкрутував, і щоб упоратися з депресією, Жан вирішив здійснити навколосвітню подорож. Пішки. Без грошей. Він вийшов з дому і вирушив у дорогу. Обійти земну кулю  чоловіку вдалося за 11 років. Повернувшись додому, він написав про це книгу, що отримала назву “У пошуках себе”.

Ідея вирушити у подорож виникла, коли Жан брів вулицею і болісно розмірковував про свої фінансові проблеми. Кому з нас не спадало на думку, що якщо просто йти і не зупинятися, то можна обійти земну кулю і прийти туди, звідки почав? Різниця в тому, що Жан не просто про це подумав, а так і зробив.

Мобільний телефон залишив удома і вирушив у подорож

У навколосвітню подорож Жан узяв із собою зручний триколісний візок, намет, спальний мішок та аптечку. Мобільний телефон він брати не став. Рано вранці 18 серпня 2000 року, у свій день народження, Жан за допомогою сина викотив свій візок на вулицю.

«Ми почекали до 9-ї ранку, коли прийшли друзі, і всі ніяк не могли зрозуміти, щасливий це день чи сумний, — каже Жан. — Мій батько, моя вагітна дочка, моя дружина Люсі — усі там були. Люсі надіслала запрошення журналістам, але ніхто так і не з’явився. На початку десятої Люсі сказала мені: «Мені здається, тобі час іти». Ми обнялися, я просто звернув за ріг — і наступного разу ми побачилися лише за багато місяців».

Згорнувши за ріг, Жан попрямував на південь, у бік Сполучених Штатів. До того моменту, коли він дійшов до американського кордону, він був уже в такому вигляді, що боявся, його приймуть за безпритульного і не пустять до країни.

«Я тоді ще не дуже володів англійською, — розповідає Жан, — і на питання прикордонника, яка мета мого візиту до Сполучених Штатів, відповів: «Я йти до Мексики та Америки, йти пішки». Прикордонник помовчав і спитав співчутливо: «Може, вам хоч води принести?»

Увійшовши до США з півночі, Жан берегом Атлантичного океану дійшов Південної Америки, там взяв правіше і далі рушив берегом Тихого. Наодинці перетнув чилійську пустелю Атакама, в Аргентині повернув ліворуч і перейшов на інший бік материка. Тут перед Жаном постала водна перешкода. Перебратися через Атлантичний океан пішки явно було неможливо.

Жан деякий час тупцював на березі. І раптом сталося диво. Місцева авіакомпанія, дізнавшись про подорож, подарувала йому квиток на літак до протилежного берега. Так Жан перебрався до Південної Африки і звідти знову рушив пішки.

Дивовижні пригоди мандрівника

У Лівію Жана не пустили, і йому довелося йти в обхід Марокко. Потім Жан пішов до Європи і ненадовго зазирнув до Англії. У росію Жан не пішов, натомість вирушив до Індії, Китаю та Південної Кореї, де, за його словами, зустрів одних із найбільш доброзичливих людей у світі. Потім пройшов через Філіппіни, перетнув Малайзію, Австралію і, нарешті, опинився в Новій Зеландії, звідки повернувся до Канади.
Його подорож тривала 11 років. Весь цей час вони зустрічалися з дружиною раз на рік – на Різдво.

Попри те, що Жан намагався заощаджувати, як міг, гроші в нього скінчилися ще на самому початку шляху — у Центральній Америці.

«У мене не дуже добре вдається жебракувати, але це прийшло якось природно, – сміється він. — Я взагалі досить сором’язливий, але виявилося, це тільки допомагає, тому що в певному сенсі зачаровує людей». Втім, гроші та їжу люди зазвичай давали йому самі без будь-яких прохань.

• Притча про мандрівника і жебрака, яка навчить цінувати життя

«Почувши про те, що я збираюся пройти пішки навколо світу, люди просто засовували 20 або 50 доларів мені в кишеню. Я заощаджував на всьому, і цих грошей мені вистачало надовго. Знаєте, в Індонезії та Африці можна чудово поїсти на 1 долар!» – Каже Жан. Складніше було з ночівлею. За чотири тисячі ночей, проведених у дорозі, йому не завжди легко вдавалося знайти притулок.

Найскладніше – знайти нічліг

«Більшу частину часу я шукав місце, щоб виспатися: проходив по 3-4 кілометри, доки не знаходив безпечний куточок, де можна поставити намет. А ще просив пустити мене на нічліг. Але це не скрізь просто. В Америці, наприклад, траплялося, що я стукався до семи будинків поспіль, поки не знаходив місце для ночівлі. Іноді через постійну ходьбу я відчував себе настільки втомленим, що вже не міг посміхатися і докладно пояснювати людям, що я шукаю нічліг. Тоді я спав на вулицях або в парках, поряд із безпритульними».

Жан підрахував, що за час подорожі йому дали притулок 1600 сімей, приблизно стільки ж ночей він провів у наметі, решту — у пожежних частинах, поліцейських дільницях, церквах, нічліжках для бездомних, лікарнях та школах.

У Єгипті Жану безкоштовно вилікували зуби, в Індії він отримав у подарунок сонцезахисні окуляри, а в Алжирі переніс операцію і два тижні безкоштовно провів у лікарні. На Філіппінах під час перетину небезпечної ділянки на острові Мінданао його супроводжувала ціла армія з тридцяти солдатів, які разом з ним скандували: «Ми хочемо миру». У чилійській пустелі Атакама Жана мало не загризла пума. А в Південній Африці його пустили переночувати в тюремній камері, що була порожньою, і охоронець з ранкової зміни помилково відмовився його випускати.

За 11 років не заробив жодного цента

Але головним із того, що трапилося з Жаном за час його подорожі, були навіть не пригоди, а ті зміни, що сталися з ним самим. За 11 років Жан не заробив жодного цента, і попри те, це були, за його словами, найяскравіші та найщасливіші роки його життя. Сьогодні він упевнений, що матеріальний успіх не є обов’язковою умовою щасливого життя.

«Я вже не той хлопець, що вирушав у дорогу, – каже Жан. — У мене та сама особистість, але тепер я почуваюся багатієм. Ми всі засліплені грошима — так багато довкола пасток на кшталт «ось купи це, і будеш щасливим». Я більше не хочу грати в ці ігри — за свою подорож зустрів безліч щасливих людей, які зовсім не мали грошей».

Жан повернувся додому до Канади у січні у віці 56 років. Він обійшов пішки Землю, подолав загалом 76 тисяч кілометрів, зносив 49 пар взуття та перетнув 64 країни. Його подорож була не тільки навколосвітньою, а й абсолютно першою в його житті. До цього Жан ніколи не подорожував, якщо, звичайно, не брати до уваги тури до Флориди.

Додому Жан повернувся, як і на початку подорожі, банкрутом. Тільки більше його це не турбувало. «Досвід і знання, які в мене зараз є, набагато цінніші за гроші», — упевнений він.