Що таке вітрянка?
Вітряна віспа (вітрянка) — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. В Україні щороку реєструють від 103 тис. до 200 тис. випадків захворювання.
Вітряна віспа — це високо інфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.
Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), або герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3).
Як можна заразитися?
Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес.
Механізм передавання збудника — краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває у будівлі.
Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені до двох місяців мають пасивний материнський імунітет. З трьох місяців вони стають сприйнятливими до інфекції.
Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко.
Які симптоми захворювання?
Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо.
На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з’явитися за нормальної температури тіла. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипу його елементи можна знайти на долонях та підошвах.
Після стадії плям і дрібної папули висип швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи пухирці. Вони швидко підсихають через 1–3 дні. На їхньому місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1–3 тижні. Висип під час вітряної віспи з’являється протягом кількох днів.
У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях.
Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.
Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив.
Ускладнення можуть бути і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції:
- запалення верхніх дихальних шляхів — ларинготрахеобронхіт, пневмонія;
- ураження нервової системи — енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерва;
- бактеріальні ускладнення — бульозна стрептодермія, флегмона, абсцес, імпетиго, лімфаденіт, стоматит, кон’юнктивіт, кератит, сепсис;
- розлади внутрішніх органів.
У 1 із 50 випадків захворювання на вітряну віспу бувають ускладнення, серед яких найбільш тяжкими є пневмонія та енцефаліт. Частота енцефаліту, який переважно проявляється церебральною атаксією, становить близько 1 на 4 000 випадків вітряної віспи.
Як лікувати?
Лікування вітряної віспи полягає у дотриманні постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобіганні вторинній інфекції. Рот треба полоскати дезінфекційним засобом. За показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижувальні, здійснюють детоксикацію. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.
Після одужання рекомендують провести 10–14 днів удома. Вітряна віспа частково знижує імунітет, у зв’язку з чим можливий розвиток захворювань бактеріальної природи.
Кому потрібне щеплення?
Вакцинація дітей проти вітряної віспи є обов’язковою в Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Японії, країнах Південної Америки, Канаді, Австралії, Південній Кореї, Тайвані та інших країнах Тихоокеанського регіону.
В Україні така вакцинація є не обов’язковою, а рекомендованою. Діти й дорослі можуть власним коштом робити щеплення проти вітряної віспи вакциною «Варілрикс». Насамперед вакцинують такі групи:
- здорові діти, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;
- діти під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;
- працівники охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.
Позитивним є досвід вакцинації у США, де протягом п’яти років (1995–1999) знижено захворюваність на вітряну віспу на 80%. Створений імунітет після щеплення вакциною достатньо тривалий: залишається напруженим 20 років після щеплення.
