Апатія: чому нічого не хочеться?
Нічого не тішить. Нічого не хочеться. Лінь і немає мотивації. Що робити? Є три поширені варіанти, що це може означати:
1. Ви відчуваєте перевантаження: насамперед психологічні емоційні.
І порожнеча та відсутність бажань – ознака втоми. Наслідок затяжної стресової ситуації вдома чи роботі. Або низка стресових подій. І найкраще, що тут можна зробити, – це віддатися лінощам і трохи понудьгувати. Тому що ваш стан – це сигнал того, що щось негаразд. Що ви страждаєте і не справляєтесь. Що вам потрібен відпочинок, зміни та, ймовірно, підтримка близьких.
Втома і перевтома: як розпізнати і де брати енергію
Важливо вміти іноді від себе нічого не хотіти, нічим себе не мотивувати. Просто лежати і робити «безглузді та неефективні речі»: залипати у телефоні і дивитися фільми. І якщо ви не любити себе таким і ніколи цього не робили – то саме час це зробити.
Можливо, вам знадобиться відпустка та зміна обстановки. Це ваша відповідальність – подбати про себе та своє благополуччя, поки депресія не стала хронічною. (А ваш стан – саме вона – депресія).
І ще поміркуйте на дозвіллі: хто чи що так потужно забирає ваші сили? І що ви можете зробити, щоб стало інакше? Чому не зробили цього досі, що вас зупиняє?
2. Відбулася подія, що травмує: розлучення, розставання, смерть, звільнення, переїзд
І тоді ваша апатія – це природний етап проживання цієї зміни. Сумування через те, що пішло і не повернеться.
Важливо оточити себе теплими та чуйними людьми (іноді й однієї людини цілком вистачає). Тими, хто розділить ваш біль, порожнечу та самотність. І тут теж важливо дати собі час для лінощів і нудьги.
У наш стрімкий час високої ефективності та досягнень є велика спокуса “все швидко полагодити”, зібратися, побачити “світло в кінці тунелю” і перспективи, вистрибнути з болю. Апатія – малоприємна річ, хто ж сперечається. Але як п’ять тисяч років тому, так і зараз, вагітність триває 9 місяців. Якщо ви хочете “народити раніше” — це можливо лише з наслідками.
Ознаки того, що жінка морально виснажена, і її життєві сили на межі
3. Криза сенсу життя: вона подібна до кризи середнього віку, але може спіткати нас у будь-якому віці
Криза – це коли: по-старому – не можу, по-новому – не вмію. Те, що гріло, тішило, надихалося нас раніше, більше не має тієї сили. І запалити штучно це неможливо.
Це складний і важливий період, коли належить зробити ревізію життя:
- відмовитися від деяких мрій,
- попрощатися з деякими планами та надіями,
- прийняти той факт, що якісь події у вашому житті, можливо, вели не туди, куди ви прагнули,
- учитися відокремлювати свої бажання від нав’язаних ззовні,
- шукати та відкривати нові інтереси та смисли,
- знайомиться із собою і т.д.
Знаєте, що за хмарами є сонце
Який би варіант у вас не був, мені важливо вам сказати дві речі:
- Знаєте, що за хмарами є сонце. Навіть якщо зараз у вашому внутрішньому світі ніч – сонце все одно є. Навіть полярна ніч не триває вічно.
- Коли ви втрачаєте таке “сонце” із поля зору, важливо щоб поруч був хтось, хто “триматиме всередині” цей образ сонця за вас. Не нав’язуватиме його, не пропонуватиме вам “під різними соусами”. А просто зберігатиме до певного часу цей образ за вас і для вас. Це може бути близька людина (за винятком неповнолітніх дітей — це надто складне для них завдання). І це може бути психолог.
Авторка – психологиня Ліана Ланда
