Моя знайома мріяла про заміжжя зі шкільної лави. Ось як навчилася пекти самсу, виводити чорничні плями і натирати дзеркала синькою, так і усвідомила свою абсолютну готовність.
Пошуки почалися ще в випускному класі, адже непристойно бути дівчині одній. Батьки запрошували потенційних кандидатів на оглядини і співбесіду на предмет шкідливих ідей та звичок. Хлопці йшли косяками, але мимо. Один мріяв про подорожі у віддалені місця планети, типу повіту Медог. Другий навчався на трійки і збирався працювати водієм маршрутки. Третій планував емігрувати до Ізраїлю і прийняти іудаїзм.
Через декілька років кавалери в радіусі району закінчилися, батьки переїхали жити на дачу і стали підшукувати претендентів там. Екзаменували фермерського сина, племінника голови і брата ведучого агронома. Розхвалювали на всі лади потенційну наречену. Трикімнатна квартира, середня спеціальна освіта і вміння відчищати водопровідні гвинти зубними щітками.
Весілля нарешті відбулася. Новоспечений чоловік склав в мішок свої кеди, вудки, цвяхи-батарейки і в’їхав в столичну квартиру. Швидко освоївся, об’ївся тортом «Графські руїни» і збагнув, що можна і не працювати. Переглянув всі випуски «Давай одружимося», обзавівся однодумцями і новими традиціями, типу чоловічої лазні по четвергах та ігор в покер по суботах.
Анамнез на сьогоднішній день: у неї троє дітей, чотири собаки (бач він дуже любить худих китайських хохлаток), непрацюючий чоловік-інвалід (вряди-годи влаштувався на завод і в перший тиждень роботи отримав травму), гори прання, каструлі борщів, уроки, садки і відпочинок на дачній ділянці. Зате не одна…
Бажати заміжжя тільки тому що прийшов час, хочеться з’їхати від батьків, народити дитину, кинути обридлу роботу, емігрувати в Америку, похизуватися в фаті і урочисто розрізати весільний торт в стилі «омбре», бути як за кам’яною стіною, регулярно займатися сеkсом і нічим не відрізнятися від інших – не причина. Все це можна з легкістю реалізувати і без чоловіка.
Насправді у жінки вирішується більшість проблем, коли вона перестає хотіти заміж. Коли не пов’язує поняття заміжжя з поняттям абсолютного щастя і не вважає перебування в шлюбі – панацеєю від усіх бід.
Адже після маршу Мендельсона кількість питань і завдань порядком збільшується. З’являються випробування побутом, дітьми, безгрошів’ям, щонічним хропінням. Можуть не зійтися політичні погляди і гастрономічні смаки. Захлеснути роздратування через його звички годинами засідати в туалеті і заливати підлогу у ванній з такою спритністю, ніби прорвало провідну трубу.
Так що якщо не передбачається зрілої усвідомленої любові – не може бути і заміжжя. Бо присутність почуттів – це єдина можливість обійти всі підводні рифи і залишитися цілою, неушкодженою, а головне – щасливою по-справжньому.
Ірина Говоруха
