Сім'я Секрет успіху Стосунки

Триматися одне за одного, – психологиня про стосунки під час війни

Ідея про повну самодостатність й незалежність не має нічого спільного з поведінкою здорової людини. Здатність звертатися до інших людей по допомогу й покладатися на них робить нас сильнішими, а не слабшими.

Побудувати здорові, міцні стосунки, а тим паче їх зберегти – не така вже і легка справа. Люди часто не відчувають контакту зі своїм партнером, почуваються самотніми. Вони переповнюються почуттями, які не можуть висловити, та починають вимагати уваги, сердитися або критикувати одне одного.

Про те, як побудувати здорові стосунки розповіла Сью Джонсон, клінічна психологиня, авторка методу емоційно фокусованої терапії пар і сімей, почесна професорка кафедри психології в Університеті Оттави, в подкасті «Простими словами» від The Village Україна, що виходить в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Сью Джонсон називали найкращою парною терапевткою світу, а її книга «Пригорни мене міцніше! 7 бесід про кохання тривалістю в життя» стала світовим бестселером і перевидана в Україні цього року. Міжнародний центр передового досвіду емоційно фокусованої терапії, засновницею та керівницею якого була науковиця, продовжує навчати фахівців у галузі психічного здоров’я по всьому світу.

Сью Джонсон поділилася історіями зі свого післявоєнного дитинства в Англії, які заклали основу її інтересу до взаємин між людьми, розповіла про поширені проблеми у стосунках і пояснила, що робити, щоб не втрачати відчуття зв’язку та близькості навіть під час війни.

Здорові стосунки – це які?

Якщо ви почуваєтеся в безпеці, якщо ваш партнер вас чує та підтримує, якщо ви розумієте, що би не сталось, ви завжди можете до нього звернутися й довіритися, ваш партнер поставить вас на перше місце й прийде на допомогу – це про здорові стосунки. Ваш партнер хоче знати про ваш внутрішній світ, що вас хвилює й що вам болить, про ваші потреби. У здорових стосунках ви можете вчитися разом і зростати разом як особистості.

Коли люди почуваються в безпеці одне з одним, вони можуть поділитися тим, що їм дійсно потрібно, своїми вразливостями, і тоді вони фантастично добре розв’язувати проблеми разом. Вони просто шукають спільні точки та працюють над рішеннями, і в кінці виявляється, що все було не так уже й страшно.

Психологиня наголошує, що ідея про повну самодостатність й незалежність не має нічого спільного з поведінкою здорової людини. Коли ми досягаємо підліткового віку, ми продовжуємо нести із собою прив’язаність до наших батьків, але вже всередині. А потім додаємо до цього мережива стосунків своїх однолітків і романтичних партнерів.

Так ми формуємо ефективну залежність, тобто здатність звертатися до інших людей по допомогу й покладатися на них. Це робить нас сильнішими, а не слабшими. Ми в цілому схильні тягнутися до людей, хочемо бути в безпеці поруч із ними, прагнемо зв’язку. Саме це бажання відчувати приналежність, знати, що коли я до когось звернусь, то мене не відштовхнуть, є нашою базовою потребою. Коли цієї прив’язаності немає, ми самотні й налякані та часто дуже неефективні.

Стосунки під час війни

Під час жахливих ситуацій, що загрожують життю, є момент, коли потрібно вимкнутися емоційно й повністю зосередитись на завданні, – говорить психологиня про поведінку військових. Так можна працювати, але так не можна жити весь час. Вони вчаться фокусуватися лише на тому, що роблять, але потім треба навчитися відпускати, бо це людська природа – переживати й відпускати. Для цього треба звертатися по допомогу й підтримку, щоб опрацювати ці відчуття.

Вимикання емоцій – це фізіологічно важка робота. Це ніби тримати на собі величезну вагу. І проблема в тому, що це насправді не працює: ви відштовхуєте й відтискаєте, але стаєте лише більш вразливими до того, чого намагаєтеся уникнути. Тригери з’являються знову й знову, а тиск і навантаження від придушених емоцій стають надмірними.

Сью Джонсон каже, що її вражає, як люди в парах вчаться підтримувати одне одного в наш час. У багатьох парах обидва партнери водночас переживають жах, страх, втрати й відчуття непевності. Це дійсно важко, адже, щоб підтримати свого партнера, треба самому утримувати емоційний баланс. Але пари вчаться це робити: коли одна людина втрачає землю під ногами, її партнер чи партнерка приходить на допомогу. І так по черзі. Вони ніби підхоплюють одне одного, коли відчувають, що близька людина зараз перебуває в жахливому стані.

Важливо усвідомлювати, що ми не самотні

Люди досі не розуміють, наскільки токсичною є емоційна ізоляція. У час війни це має особливе значення, тому що нам так важливо усвідомлювати, що ми не самотні з цими викликами. Джонсон розповідає, як місто, у якому вона зростала, переживало наслідки Другої світової війни.

«Англійці змогли виборсатися з наслідків Другої світової, бо тримались одне за одного. Уся суть була в цьому відчутті спільності, яке вони мали впродовж війни та після неї. Я особливо гостро його відчувала серед людей робітничого класу. Я спостерігала за тим, як чоловіки приходять до нашого пабу, вони підходили до мого батька (вони англійці, тому досить стримані щодо емоцій) й били одне одного долонею по плечу й обмінювалися короткими фразами про свої справи. Я це слухала, але за їхніми словами чула мелодію емоцій. Я бачила, що мій тато любить цих чоловіків, а вони приходять до нього не за випивкою, а за зв’язком, за відчуттям, що ти не один».

Тримаймося й підтримуймо один одного, щоб разом вистояти й жити далі. Якщо самі не можете впоратися – звертайтеся по допомогу.

Розмову можна прослухати на всіх подкаст-платформах: