Раніше багато хто не розумів, навіщо старшому поколінню призначалися пільги та соціальні виплати з позначкою «діти війни». Що в цьому було такого, що аж через сімдесят років про цих людей пам’ятали. Свого часу вони пережили справжній жах. У кожного з них були свої щирі історії з дитинства, від яких мурашки по шкірі. Тепер така сама доля випала на наших дітей. Тепер вони – діти війни.
Вони знають напам’ять молитви
Тепер наші діти знають, як це сидіти без світла в холодному домі. Знають, як це постійно чути вибухи. Вони прокидалися зі сльозами серед ночі від яскравих спалахів, гучних звуків і від того, що скло у вікнах дзвенить, а штукатурка сиплеться від потужних вибухів. Вони знають напам’ять молитви та вміють щиро просити Бога за своїх рідних. Вони знають, як розтопити сніг, щоб була вода в домі.
- Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени і гучних звуків
Вони бояться всіх гучних і не дуже звуків, навіть дверей.
Вони більше не зможуть радіти феєрверку, тепер при його звуках йтиме холодок по спині, адже точно так вибухають «гради». Вони розпрощалися з усіма своїми скарбами, взявши з собою лише одну свою іграшку. Вони надто часто бачили сльози дорослих та чули подробиці війни. Вони знають, що їхні садки та школи вже повністю розбиті. Знають, що десь є дітки, яким нема чого їсти, які втратили свої сім’ї та ті, що вже загинули від рук військових.
Діти говорять недитячі фрази
Моя дочка у свої 5 років говорить зовсім не дитячі фрази:
- «Мамо, а вони в наш дім не стрілятимуть?»
- «Мамо, а в нас вони не стрілятимуть?»
- «Мамо, добре, що тут тихо, але тихо – це аж страшно…»
- «Скоро цей страшний сон закінчиться»
- «Все буде добре, все налагодиться, мир буде скоро, мам»
Діти не розуміють, чому все це роблять дорослі, чому замість того, щоб створювати та розвивати, вони руйнують та знищують. Але незважаючи ні на що, діти залишаються дітьми, радіють, що тепер вони багато часу проводять з мамою і що тут зараз майже не «бахкає».
Авторка – Natalie Albaz
