Духовність Сім'я

Свячена вода: для чого, скільки, як використовувати. Розвінчуємо міфи

Для чого освячують воду, скільки зберігати, як використовувати? Чи обов’язково пірнати в ополонку чи можна прати після Йорданських свят? Відповіді дає священник.

Під час Водохреща відбувається освячення води, на якому люди стоять із безліччю банок, щоб набрати води, освячують домівки, купаються в ополонках. Для чого освячують воду, скільки зберігати, як використовувати? Чи обов’язково пірнати в ополонку чи можна прати після Йорданських свят? Відповідає на всі ці запитання духівник Українського католицького університету о. Ігор Пецюх.

– Трішки історії, або чому освячуємо воду? Який запас потрібно зробити на рік?

– Нема визначеної норми, навіть немає обов’язку тримати свячену воду вдома. Потрібно, щоби вона була в церкві, щоб її мали священики і могли використовувати в обрядах посвячення. Тобто ми освячуємо воду не тому, що мусимо, а тому, що хочемо і бачимо в цьому сенс. Адже християни бачать зв’язок свого духовного життя з матеріальним світом. Духовність впливає на наше тіло, на все, що нас оточує, зокрема й на воду. Тобто вода – це вторинний знак. Освячення води – усвідомлення того, що вхід Бога у світ преображає його. Освячена вода не чарівна, але має благодатні властивості для тих, хто її з вірою приймає. По суті кожна щира молитва – це входження людини в Божественне, яке преображає матерію. Так у кожній Євхаристії молитва Церкви преображає хліб і вино, а під час Йорданського водосвяття – воду.

– А чи можна відрізнити освячену воду від звичайної?

– На фізичному, хімічному рівнях – ні. Можемо лише знати, що вона освячена. Особисто мій досвід – ця вода не псується. Існує думка, що у воду під час свячення вкладають золотий або срібний хрест і саме через це вона консервується і не псується, але на парафії, де я служу, освячуємо воду дерев’яним хрестом. Звісно, вона таки може зіпсуватися, якщо, наприклад, зберігати її у брудному посуді. Тому не потрібно цього факту абсолютизувати.

– А як використовувати цю воду: пити потрохи щодня чи тільки в особливих випадках?

– Немає чіткого регламенту її використання для мирян. Традиційно ми нею окроплюємо/ся або п’ємо. Кожен знайде свій шлях, як ця вода йому послужить. Вона має насамперед спонукати до контакту з Богом. Коли ми п’ємо її чи окроплюємося нею, то очікуємо від Бога духовної благодаті.

– Існує думка, що свячена вода лікує від хвороб, тож її можна використовувати замість ліків?

– Це не медичний препарат. Це – засіб нашого духовного життя. Церква не заохочує вірних відмовлятися від ліків і заміняти їх молитвою. Проте через те, що багато хвороб має духовний контекст, то використання разом із медикаментами свяченої води може бути доброю практикою, корисне та потрібне. Але лише разом, а не замість.

– Обов’язково купатися на Водохреща в ополонці? Як Церква ставиться до таких традицій?

– Не обов’язково. Насправді ця традиція не має українського коріння і духовного значення. Вона може мати символічне прочитання як «спомин нашого хрещення», але за моїми спостереженнями, це швидше нагадує моржування. Для організму це, можливо, й корисно, але особисто я не пробував.

Важливо відрізнити суть свята від традицій навколо нього. Купатися в ополонці – не гріх, але не потрібно пов’язувати це з очищенням чи іншими благодатями. Духовно корисніше буде провести цей час у храмі на молитві. Хто хоче випробувати себе й отримати порцію адреналіну – вперед. Проте наголошую, що духовного наповнення ця традиція не має.

– На Водохреща та й увесь тиждень опісля священики кроплять домівки парафіян. Таке освячення відбувається щороку. Для чого це? Тобто торішнє освячення втрачає свою силу і треба його поновлювати?

– Гарантійного терміну «вигнання злих духів з домівки» немає. Але ми, люди, потребуємо певної періодичності: періодично молимося, ходимо до храму; Причастя приймаємо не тому, що вчорашнє втратило силу. Традиція річної періодичності виникає з того, що церковні свята святкуємо раз на рік.

Загалом тут йдеться не стільки про освячення дому, хоча в нашій східній традиції воно на першому плані, але про відвідини, зустріч священика з його мешканцями. Ми так і називаємо це – душпастирські відвідини з Йорданською водою.

Крім того, священик може побачити, коли комусь із парафіян потрібна допомога чи підтримка. Це – знак любові й нагода живого спілкування, бо у храмі це монолог з амвона. При тій нагоді запрошую читачів задавати священикам ті запитання, які вас хвилюють, коли вони прийдуть до вас із Йорданською водою.

– Якщо влити трішки свяченої води в посудину зі звичайною, то вся буде освяченою. Прокоментуйте цю думку.

– Це так. Вода освячується молитвою. Не обов’язково зачерпувати банкою ту воду, в яку священик опускав хрест, достатньо бути присутнім із нею на молитві. Нема розбавленої святості. Воно діє інакше – як духовний феномен. Навіть однієї краплі води достатньо, щоби було освячене ціле озеро.

– Побутує думка, що після Водохреща тиждень або й два не можна прати. Бо вся вода освячена і так ми оскверняємо її. Це правда чи міф?

– Це пов’язано з тим, що колись прали на ріці й воду святили там само. А вода стояча, і тому люди не прали. У нашій Церкві це було як пошана до обряду. Сьогодні це неправда, що вся вода у світі, у водопроводах, свята. І не можна вмикати пральну машину, бо Йорданські свята. Це – неправильний висновок.

– Як утилізувати освячену воду?

– Освячені речі утилізуємо по-іншому, ніж звичайні. Це вияв нашої поваги до святості. Для церковних й освячених речей є два способи: спалення або закопування. А якщо йдеться про воду, то виливаємо її там, де люди не топчуть ногами і звірі не ходять. Найпростіше – полити вдома квіти або газон.

Анна Грапенюк, джерело

Дата публікації: 18.01.2021 img Поділитися