Вік батьків у момент народження дитини та наявність братів і сестер дуже впливає на стосунки всередині сім’ї та на формування особистості дітей. Про деякі важливі аспекти розповідає психологиня Наталія Малова.
Чим відрізняються діти, народжені у молодому і зрілому віці
- Молоді батьки.
Народження дитини в ранній молодості (до 20-22 років) може сприяти тому, що між дитиною та матір’ю встановлюються стосунки без чіткої ієрархії батько/мати-дитина. Мати стає для сина або дочки “старшою подружкою”, посвячує дитину в непризначені для неї через вік сфери життя (свої особисті стосунки, секс). Така взаємодія характеризується потуранням, відсутністю заборон та материнської турботи. Це пов’язано з тим, що молода мати іноді має інші пріоритети, а дитина часто стає “перешкодою” для розваг та активного соціального життя.
У юному віці нести відповідальність за життя та благополуччя своєї дитини складно: часто молоді батьки психологічно абсолютно не готові до цього і самі ще не подорослішали.
Діти, які стали друзями для своїх юних батьків, зіштовхуються з нехтуванням та перманентним почуттям небезпеки світу та незахищеності, оскільки батьки часто не надають належного значення їхнім труднощам і потенційно небезпечним ситуаціям (наприклад, шкідливим звичкам або сексуальному насильству).
- Яка максимально допустима різниця у віці для стосунків?
2. Батьки у зрілому віці
Народження дитини в зрілому віці (40+), навпаки, сприяє гіперопіці та інфантилізації. Тут ієрархія батько/мати-дитина найяскравіше виражена. Таким батькам зазвичай непросто побачити у дитині прояви зрілості і самостійності, оскільки різниця у віці з нею дуже велика. У таких стосунках часто сильний конфлікт поглядів та цінностей. Дитина почувається незрозумілою, відчуває сильну потребу віддалитися або втекти від батьківського піклування. Їй важко відстоювати свої кордони, вона не впевнена у своїх силах та здібностях.
Молодша і старша дитина – у чому різниця?
Молодша дитина у сім’ї
Молодша дитина в сім’ї часто психологічно більш благополучна, ніж старша (частіше має невротичну структуру психіки). Це пов’язано з тим, що до народження другої дитини (і наступних) люди підходять більш усвідомлено, вже мають за плечима досвід батьківства, стабільніші життєві умови тощо. Нерідко молодшу дитину виховують зовсім не так, як старшу, враховуючи допущені помилки. До неї ставлять менше вимог, а бажання випустити пар на дітей тепер не концентрується на одній дитині (або розподіляється на користь молодшої).
Однак бувають і зворотні ситуації: наприклад, якщо психічний стан батька погіршується з віком, то молодша дитина може відчувати на собі сильніший негативний вплив, тоді як старшу це може спонукати до сепарації.
Старша дитина у сім’ї
Старша дитина, як правило, має більш яскраві нарцисичні риси і пробивний характер. Такий відбиток на особистість накладають батьківські вимоги та очікування, а також конкуренція за любов та увагу з молодшим братом/сестрою. Старші діти мають сильнішу потребу доводити власну цінність і “заслуговувати” на любов.
Нарцисичну травму зазвичай асоціюють з відсутністю братів і сестер, і тут варто зауважити, що старша дитина якийсь час (іноді тривалий) є в сім’ї єдиною. Конкуренція за увагу та обов’язки, які батьки покладають на старшу дитину, бачачи в ній помічника у догляді за молодшою дитиною, сприяють розвитку самостійності та бажанню відокремитися, а нерідко й вступати у жорстку конфронтацію із сім’єю.
Молодша дитина у сім’ї
Молодших дітей часто протиставляють “неслухняним” і “недолугим” старшим, проте при цьому успіхи та досягнення останніх часто наводять як приклад, на який потрібно рівнятися. Така суперечність веде до того, що молодша дитина змушена шукати альтернативні способи досягати успіху, не виявляючи при цьому якостей, які засуджуються батьками у старшій дитині (наприклад, домогтися визнання, але при цьому не заявляти про себе, бути скромною).
Молодші діти часто стають заручниками ролі “хорошого хлопчика/дівчинки”, відрізняються більшою пасивністю та неконфліктністю. У силу протиставлення “незручній” старшій дитині і більш тісного зв’язку з батьками, молодша дитина часто почувається відповідальною за емоційний стан дорослих. Згодом це може перетворитися на схильність до співзалежності і почуття провини за свою “поганість”.
Також варто зазначити, що молодші діти можуть страждати від фізичного чи психологічного насильства з боку старших сестер/братів, що, за потурання батьків, може робити внесок у почуття провини та страх перед авторитетними фігурами.
Вікові рамки, зазначені у статті, можуть відрізнятися залежно від культури та соціального статусу.
