Духовність Сім'я

Сьогодні – Варвари: у святої просять про жіноче щастя і захист військових

Православні українці вшановують пам'ять святої Варвари 4 грудня. Її вважають покровителькою моряків, військових, артилеристів, шахтарів, архітекторів, математиків і мандрівників. А ще їй моляться усі жінки з особливими проханнями.

Свята великомучениця Варвара — одна з тих християнських постатей, чия історія поєднує легенду, віру й сильний жіночий образ. Її пам’ять вшановують 4 грудня.

Чому святу Варвару так шанують і як її ім’я пов’язане з Києвом

За церковними даними, Варвара жила у III–IV століттях у місті Іліополь (нині територія Сирії або Лівану). Вона була єдиною донькою заможного язичника Діоскора. Після ранньої смерті матері батько оберігав її надміру ревниво: тримав у високій вежі, намагаючись ізолювати від світу.

У цей час дівчина потайки прийняла християнство. За легендою, коли для неї будували баню, Варвара попросила зробити не два, а три вікна — на честь Святої Трійці. Коли батько дізнався, що донька стала християнкою і відмовляється від нав’язаного шлюбу, він віддав її на суд місцевої влади.

Варвару жорстоко катували, але щоночі, кажуть, рани чудесним чином зцілювалися. Нарешті її засудили до страти, і власний батько виконав цей вирок — відтяв їй голову мечем. За переказом, дорогою назад Діоскора вразила блискавка. Саме через цей мотив Варвару згодом вважали покровителькою тих, хто боїться раптової, “громової” смерті.

Частина мощей святої Варвари через Константинополь потрапила до Києва приблизно у XII столітті. Спершу вони зберігалися в Михайлівському Золотоверхому монастирі, а після знищення монастиря в радянський час були перенесені до Володимирського собору. Саме там і сьогодні віряни можуть вклонитися святині та помолитися до Варвари. Ця київська історія робить святу особливо близькою для українців, її навіть називають покровителькою Києва.

Цікаві факти про святу Варвару

Свята Варвара – покровителька “всього, що вибухає”. У католицькій та православній традиції Варвару вважають заступницею артилеристів, саперів, військових інженерів, шахтарів, тунельників, людей, які працюють із вибухівкою, а також пожежників. Пов’язують це з легендою про блискавку, яка вразила її батька після страти доньки.
Покровителька… математиків. Варвара вважається також покровителькою математиків та архітекторів. Імовірно, це пов’язано з її образом як “розумної, освіченої дівчини” й із символікою вежі та будівництва.
Одна з Чотирнадцяти святих Помічників. У католицькій традиції Варвара входить до групи Чотирнадцяти святих Помічників – особливо шанованих святих, до яких звертаються у важких ситуаціях, при небезпеці раптової смерті й деяких хворобах.
“Санта-Барбара” як порохова комора. У іспанській, італійській та старофранцузькій мовах слова santabárbara / santabarbara / Sainte-Barbe (тобто свята Варвара) означали пороховий льох корабля чи фортеці. Там часто ставили статую святої Варвари, щоб “берегла від вибуху”.
Міста й канали, названі на її честь. Каліфорнійське місто Санта-Барбара і однойменний канал були названі так іспанським мореплавцем Себастьяном Віскайно 4 грудня 1602 року – саме в день святої Варвари; він вважав, що свята врятувала його від шторму. Частина узбережжя, де зараз розташоване місто Santa Barbara, прямо вказана як названа на честь святої у джерелах про Варвару.
Особлива іконографія: вежа, келих і… гармата. На західноєвропейських зображеннях святу Варвару легко впізнати. На її іконах зображена вежа з трьома вікнами, пальмова гілка мучениці, келих із гостією (символ “доброї смерті” зі Святими Тайнами), блискавка або навіть гармата / ядра поруч із нею. Це доволі унікальний набір атрибутів для святої.
Професійні свята артилеристів і шахтарів. 4 грудня це не лише день святої, а й “професійний день” для артилерійських підрозділів і гірників у багатьох країнах: Греції, Кіпрі, Чехії, Німеччині, Польщі, країнах Латинської Америки. У ці дні влаштовують меси, паради, святкові обіди, іноді з традиційним “артилерійським пуншем”.
Сумнівна “історичність”, але жива народна віра. У науковому середовищі вважають, що життя Варвари має мало історичних доказів: її немає в ранніх мартирологіях, а культ виникає пізно – десь з IX століття. Саме через це в католицькій церкві її ім’я прибрали з загального календаря при реформі 1969 року, залишивши вшанування на місцевому рівні. Проте в народній побожності й мистецтві культ Варвари не слабшає й досі.
Барбітурати теж походять від “Санта-Барбари”. Є версія, що назва групи ліків “барбітурати” походить від святої Варвари: хімік Адольф фон Байєр нібито вигадав її після свята святої Барбари в шинку, де спілкувався з артилеристом, що дуже шанував свою покровительку. Цю історію наводять як красиву етимологічну легенду.

Про що моляться до святої Варвари

У християнській традиції свята Варвара вважається заступницею:

тих, хто боїться раптової смерті без покаяння;
військових, артилеристів, шахтарів, усіх, хто працює з вибухонебезпечними речовинами;
жінок, які просять про щасливий шлюб, вагітність і здоров’я дітей.

У народній традиції до неї моляться із дуже житейськими проханнями: про жіноче щастя, захист від несправедливості з боку чоловіків чи свекрух, про зцілення від хвороб, про добру долю для дочок.

Сучасні священники часто підкреслюють: мова не про “магічне виконання бажань”, а про молитву до святої, яка знала, що таке страх, насильство і самотність, але не зрадила себе й віру.

Народні звичаї та заборони на Варвари

День святої Варвари в Україні відзначають 4 грудня. У народному календарі це один із “жіночих” днів зими, коли дівчата ворожили на судженого, а господині готували обрядові страви.

Традиційні страви на Варвари:

вареники з маком;
ритуальна каша, яку залишали в горщику на ніч — за тим, чи не потріскала шкірка зверху, судили про добробут у родині та майбутній урожай.

У народі казали, що на Варвари:

не перуть, не білять, не місили глину, не беруться за важку брудну роботу;
не прядуть і не перепрацьовують по господарству;
не лаються й не сваряться;
бажано на Варвари не виходити увечері з дому без потреби;
хто проспить це свято — буде млявим і сонним увесь рік.

Більшість цих заборон — частина фольклору, а не церковні правила. У такий спосіб люди надавали дню особливого статусу: не починати важкої праці, берегти себе й близьких, не засмічувати свято сварками.

Цікава деталь: за легендою, Варвара була вправною рукодільницею, тому вишивати на її день дозволялося — мовляв, свята це ремесло особливо благословляє.

Традиція ворожити на вишневій гілочці на Варвари

Окрема давня традиція — зрізати гілочку вишні (або іншого фруктового дерева) в ніч перед святом, поставити у воду й спостерігати, що буде.

Якщо до Різдва гілочка розцвіте — це знак удачі для дому й швидкого шлюбу для дівчини.
За кількістю квіток судили про майбутній урожай.

Такі “Barbara branches” відомі не лише в Україні: у багатьох європейських країнах 4 грудня ставлять у воду гілочку вишні чи і чекають цвітіння як знаку благословення.

Сьогодні цю традицію часто сприймають не як серйозне ворожіння, а як теплий сімейний ритуал очікування Різдва: принести в зиму трохи весни, нагадати собі, що життя проривається навіть крізь холод.