Снігова лавина – так кажуть про сколіоз ортопеди. Як неможливо зупинити груду снігу, що вже котиться і постійно збільшується, так само важко зупинити розвиток сколіозу. Якщо він вже з’явився, то постійно прогресує, аж доки у дитини не припиниться ріст усіх м’язів і кісток і вона стане дорослою сформованою людиною.
Хребет відіграє у житті людини вирішальну роль, оскільки в ньому міститься спинний мозок, від нього йдуть нервові корінці, що регулюють діяльність усіх органів людини. Тому захворювання хребта, розповіла нам лікар-ортопед, кандидат медичних наук Фаїна БАБІЧ, позначається на організмі в цілому. Іноді біль при викривленні хребта такий сильний, що може імітувати інфаркт.
При сколіозі спочатку спостерігаються порушення у міжхребцевих дисках: вони звужуються, і формується дуга викривлення. У подальшому виникає асиметрія розвитку хребта, і для підтримання його у вертикальному положенні вище і нижче дуги викривлення формуються дуги проти викривлення. Хребет ніби скручується навколо невидимої вертикальної осі, набуваючи хвилеподібної форми. Для людей зі сколіозом характерним є невеликий нахил голови в бік викривлення (дуги) хребта, таз при цьому зміщується у протилежний бік. Передпліччя і лопатка трохи підняті з боку випуклості дуги і часто відходять від тулуба, створюючи “крилоподібні” лопатки. Варто також враховувати, що у дітей з більшою масою тіла чи добре розвиненою мускулатурою деформація здається майже непомітною.
Вроджений сколіоз може проявитись через кілька років
Зазвичай всі сколіози належать до групи вроджених патологій. Іноді відразу після народження дитини лікарі фіксують певний кістковий дефект: недостатність хребців, один чи два зайвих, півхребця, зрощені ребра тощо. Всі вроджені патології – наслідки утробного розвитку плода. Річ у тім, що опорно-руховий апарат дитини формується протягом перших трьох місяців вагітності матері, тому нездорові звички батьків, шкідливі умови праці чи хвороби матері у перші місяці вагітності, а також екологічні чинники дуже негативно впливають на формування і розвиток скелета дитини.
Деякі сколіози виявляють у період інтенсивного росту дитини (5 – 7 років). Їх називають ранніми і теж зараховують до групи вроджених, хоча при народженні дефект є непомітним. У таких випадках спостерігається порушення у нервово-м’язовому апараті, тобто у м’яких тканинах, яке неможливо визначити відразу після народження. Варто зазначити: чим раніше хвороба почала даватися взнаки, тим більша ймовірність її прогресування.
Іноді сколіоз розвивається на тлі ніби абсолютного благополуччя, після 10 років. Він належить до групи ідіопатичних сколіозів, характерною рисою яких є те, що хвороба стає помітною, коли вже досягла ІІІ-IV ступеня розвитку. Діти з таким сколіозом автоматично стають інвалідами дитинства.
На жаль, сколіоз зворотного розвитку не має. Якщо хвороба набула найвищого ступеня, то зробити хребет ідеальним консервативними методами вже практично неможливо. Тому необхідно надзвичайно серйозно ставитись до цієї патології.
Провокують виникнення і прогресування сколіозу малорухливий спосіб життя, неправильна постава, ослабленість організму внаслідок частих захворювань, нестабільний хребет та неоднакова довжина ніг, що спричиняє перекіс таза.
Що робити?
Лікування сколіозу залежить від віку хворого, типу хвороби і ступеня деформації хребта. Важливою умовою успішного лікування є повноцінне і багате вітамінами харчування, регулярне перебування на свіжому повітрі, рухливі ігри. Постіль має бути жорсткою, для цього на ліжко кладуть дерев’яний щит. Стілець і стіл на робочому місці повинні відповідати зросту. Потрібно стежити, аби дитина чи дорослий сиділи за столом прямо, а ноги при цьому досягали підлоги. Важливе також правильне освітлення. Крім цього, хворим на сколіоз призначають лікувальну гімнастику і носіння корсетів.
Зміцнюють м’язи тулуба, поліпшують поставу фізичні вправи. Натомість категорично протипоказані фізичні вправи, що збільшують гнучкість хребта і призводять до його перерозтягнення. Профілактика сколіозу передбачає дотримання правильної постави.
При тривалому сидінні необхідно дотримуватися таких простих правил:
– сиди нерухомо не довше як 20 хвилин;
– намагайся підводитися якнайчастіше, мінімальна тривалість “перерви” – 10 секунд;
– сидячи, якомога частіше змінюй положення ніг;
– намагайся сидіти правильно: сядь на краю стільця, аби коліна були зігнуті точно під прямим кутом, ідеально випростай спину;
– періодично роби спеціальні компенсаторні вправи: повисни на турніку і підтягни коліна до грудей, спробуй максимально вигнути спину назад, а потім якнайсильніше прогни її уперед.
