Жив на світі старець, у нього було багато дітей і онуків. Він володів життєвим досвідом і великою мудрістю.
Старий повчав своїх онуків, наставляв їх, розповідав їм про своє життя і уроки, які виніс з нього. Одного разу старший онук запитав діда:
— Як Ви змогли зберегти таке самовладання і спокій? Ви ж стільки всього пережили!
— Дорогі мої, я завжди намагався оберігати своє серце від спокуси. Коли я був молодий, старий священик навчив мене робити три речі. Кожен день, виходячи з дому, я робив ось що:
… по-перше, я піднімав очі до небес — щоб пам’ятати: там мій Отець Небесний, Він спостерігає за мною, захищає і направляє мене …
… по-друге, я опускав погляд до землі — в цей момент я усвідомлював, як мало місця потрібно для моєї могили …
… по-третє, я звертав свій погляд на хворих, кривих, сліпих, глухих, жебраків, голодних, бездомних і наповнювався вдячністю за те, що маю.
Ось так, діти мої, мені вдалося перенести всі тяготи і злигодні, залишитися щасливим і безтурботним. Я прожив з Богом в світлі і радості, чого і вам всім бажаю.
Історія старця дуже повчальна! Багатьом людям варто було б прислухатися до порад мудрого священика. Якщо у вас є такі знайомі, поділіться з ними цією історією.
