28Амарант у перекладі з грецької – безсмертний. Українці ж здавна називають цю лікарську та їстівну рослину щирицею. А їстівна, бо з її чорних блискучих зерен виготовляють борошно, масло й олію.
Ще п’ять тисячоліть тому корінні народи Південної та Центральної Америки називали насіння амаранту «золотим зерном Бога». Відомий український генетик Микола Вавилов говорив про щирицю як про хліб ХХІ століття.
Попри всі свої харчові якості, амарант-щириця – справжня зелена аптека. Ця рослина має антибактеріальну, протизапальну, зв’язну, жовчогінну, антисклеротичну, кровоспинну, протидіабетичну, захисну та протипухлинну дію. В амаранті корисне все – від коріння до суцвіття.
Чай із щириці знімає втому і головний біль. Жменю листя та 1 ст. ложку насіння цієї рослини залити 2 л води, довести до кипіння, процідити. Пити з цукром або медом протягом дня.
Сік зі свіжого листя амаранту потрібно заживати хворим на цукровий діабет (тричі на день по 0,5 ст. ложці соку та 0,5 ст. ложці вершків).
Найуніверсальнішим для лікування є відвар з насіння амаранту: 2 ч. ложки насіння залити 750 г окропу, проварити 5 хв, додати 1 ч. ложку подрібненого листя і настояти 30 хв. Пити щоденно по півлітри. Таким настоєм корисно полоскати горло при запаленні слизової та робити клізми при захворюванні прямої кишки.
Зовнішньо застосовують амарантову олію, яку можна придбати в аптеці. Вона зарадить при псоріазі, сухій екземі, опіках, пролежнях, виразках шкіри та шкірних онкозахворюваннях. Така олія виводить з організму солі важких металів та радіонукліди.
Якщо додавати зерно щириці в корм худобі та птиці, вони не хворітимуть і швидко набиратимуть вагу.
Оскільки амарант має щавелеву кислоту, його не рекомендовано вживати при сечокам’яній та ниркокам’яній хворобах, особливо з каменями оксалатного типу.
