Психологічна травма – це не просто спогад про болючу подію. Це енергія, що застрягла в нашому тілі і продовжує руйнувати нас зсередини, виявляючись у тривожності, безсонні, страхах чи психосоматичних захворюваннях.
Суспільство вчить нас “триматися”, “бути сильними”, ховати біль. Ми захоплюємося тими, хто “взяв себе в руки” одразу після втрати. Але уявіть людину, яка зі зламаною ногою йде грати у футбол – абсурд, чи не так? Чому ж з психологічною травмою ми поводимося саме так?
Американський психолог Пітер Левін розробив унікальний підхід до зцілення через роботу з тілесними відчуттями. Його метод складається з восьми послідовних етапів.
Вісім кроків подолання травми
-
Повернення безпеки.
Травма руйнує наші кордони, ми відчуваємо себе беззахисними. Левін пропонує відновити відчуття власного простору через тілесні практики – контрастний душ, постукування по шкірі допомагають буквально відчути межу, що захищає нас від зовнішнього світу.
2. Відчути опору.
Травмуюча подія вибиває ґрунт з-під ніг, ми втрачаємо стабільність. Левін радить “заземлитися” – стати босими ступнями на землю і просто відчути, що ви тримаєте рівновагу, що світ не руйнується навколо вас.
3. Знайти джерела енергії.
У кожного є свої способи відновлення: улюблена музика, спорт, спілкування з близькими. Важливо визначити, що саме вас підживлює, а що забирає сили. Під час одужання потрібно максимально оточити себе ресурсними речами й людьми.
4. Відстежити фізичні прояви.
Де саме в тілі ви відчуваєте біль втрати? Камінь у сонячному сплетенні? Холод у животі? Грудка в горлі? Спробуйте “відчути” цей дискомфорт яким він є за розміром, вагою, текстурою?
5. Спостереження за змінами.
Коли ви вмієте відстежувати фізичні прояви емоцій, травмуючий ефект події починає зменшуватися. Ви знову відчуваєте контроль. Неможливо перестати відчувати біль, але можна спостерігати за відчуттями, які він викликає, і помічати, як вони змінюються.
6. Контакт з переживанням.
Це найважчий момент – повернутися до болючого спогаду і утримувати увагу на ньому доти, доки його інтенсивність не почне знижуватися. Енергія, що вивільнилася під час травми, має знайти вихід, інакше вона залишається всередині бомбою сповільненої дії.
7. Повернення до життя.
Коли ви звільняєте руйнівний ураган назовні, ви раптом помічаєте світ навколо: смак їжі, хорошу погоду, цікаві події. Цікавість до життя – ознака того, що травма відступає.
8. Рух вперед.
Коли важкість переживання йде, повертаються сили. Левін радить повторювати давню молитву північноамериканських індіанців: “Я дякую за допомогу, яка – я знаю – вже в дорозі до мене”
Проробивши травму, ми звільняємося від тягаря руйнівних емоцій. Нова енергія наповнює нас, і ми щиро дякуємо долі за досвід, навіть дуже важкий, роблячи крок у щасливе майбутнє.
Звісно, як без ложки дьогтю
Варто зазначити, що метод Левіна має і своїх критиків. Деякі фахівці вказують на недостатню наукову базу порівняно з іншими підходами до роботи з травмою. Концепції “енергії, що застрягла в тілі” звучать для скептиків занадто метафорично і важко піддаються емпіричній перевірці.
Також метод вимагає тривалої терапії та високої кваліфікації терапевта, що робить його менш доступним. Тим не менше, багато людей повідомляють про позитивні зміни після соматичної терапії, що робить цей підхід цінним інструментом у комплексній роботі з травмою.
Радимо також прочитати:
- За “я сама” ховається глибока травма
- “Якщо стається щось погане, у тебе два шляхи”, – фрази, які підтримують у важку хвилину
Авторка – Ганна Собчак і Пітер Левін
