Під час війни варто бути особливо обережним та уважним до того, що ви поширюєте у соцмережах. Особливо коли йдеться про чутливий та шокуючий контент: руйнування житлових будинків, знущання або страта українських військових, страждання цивільного населення. Так, ми усі спільно горюємо. Але такі дописи можуть завдати великої шкоди і зробити велику послугу ворогу.
Для чого ворог фільмує звірства?
Я хочу нагадати, для чого ворог фільмує свої звірства на камеру. Щоб ми потонули в люті та захлинулися болем і були неспроможні залишатися дієздатними.
Найгірше те, що ми власними руками робимо цим тварюкам прекрасну послугу.
Чим? Тим, що безвідповідально поширюємо чутливий контент, який травмує. Отримати травматичний досвід можна не лише ставши його учасником. Достатньо бути свідком, який переглядає новину про страшну подію за певних умов.
У випадку українців це вторинна травматизація, бо такого шокуючого контенту за час повномасштабної війни було на нашу долю достобіса та більше. Врахуйте ще колективні травми минулого, які передалися нам так чи інакше генетично – Голодомори, репресії, війни і т.д.
- Що під час війни не можна писати у соцмережах
Горюючи, множте силу і гордість
Коли ми поширюємо своє ставлення до події словами, картинками, фрагментами фото, які дозволяють «дозувати» сприйняття, поруч із болем, ми даємо час своїм співгромадянам змірятись із власними можливостями й прийняти власне рішення, даючи відповідь на запитання: «А чи маю я зараз ресурс та готовність вивезти це?».
Саме тоді, коли ми поширюємо власне ставлення до події та свідчення, а не контент із подробицями жахіть, ми розділяємо суспільно цей біль і можемо опрацювати жах усвідомлення факту злочину.
Ми множимо силу і гордість, спільно горюючи про втрату.
- Про що (не) пишуть у фейсбук під час війни
Репостячи повне відео з УСІМА подробицями страти, без жодного попередження, на кшалт «зараз буде чутливий контент», без повного блюру і приміток на відео «це чутливий контент» та заглушення звуків, просто розповсюджуючи відео з усіма подробицями розстрілу, навіть із блюром, ви робите беззбройними, не залишаючи вибору тим, хто не готовий/ не готова зараз сприймати це, бо це РЕАЛЬНО ТРАВМУЄ!
Таким чином із необачності ми забираємо в себе ж самозарадність і збільшуємо навантаження на моїх колег, у яких і так черги.
Ще раз: ми робимо послугу ворогові, бо вони хочуть, аби ми зламались і перестали жити. Щоб ми втопились у горі.
Словом і картинкою можна відродити життя. А можна вбити і зламати.
Візьмімо з історії неймовірну силу, яку показала Людина, гідно прийнявши смерть з «Слава Україні» на вустах. І не множмо слабкість безвідповідальним поширенням контенту з жахливими подробицями злочинів.
Вистачає того, що це вже розшерили ЗМІ.
Будьмо уважні та турботливі один з одним. І не додаваймо в цю пожежу вторинної травми ще більше бензину.
Авторка – Катерина Бігун
