Коли істерика вже почалася, головне, що потрібно від батьків – це зберігати спокій. При визначенні подальшої тактики необхідно враховувати особливості характеру малюка.
- Обов’язково потрібно продемонструвати дитині своє невдоволення такою його поведінкою. Слід ігнорувати, але тільки не самого малюка, а його істеричний стан.
- Дитині, як акторові на сцені, потрібні глядачі. Без них пропадає сенс «подання». Якщо істерика сталася в магазині, малюка обов’язково потрібно відвести (а іноді і понести) в спокійне місце. І вже там спробувати пояснити, що такою поведінкою він нічого не зможе домогтися. Кінцевою метою є не припинення сліз, а демонстрація того, що результату вони не приносять.
- Не можна кричати на дитину або шльопати її. Краще говорити з нею тихим, спокійним голосом, але твердо. Це покаже їй, як потрібно справлятися з емоціями.
- Можна обійняти малюка і ласкаво з ним заговорити. Цього він точно не чекає в такій ситуації, і від несподіванки істерика може припинитися.
- Якщо плач триває, мама може сказати, що йде з магазину, а потім розвернутися і піти. Важливо, щоб дитина залишалася в полі зору. Більшість дітей бояться залишитися в незнайомому місці без батьків і, швидше за все, підуть слідом, але є й такі, які можуть не просто залишитися на місці, але і самостійно податися у протилежний бік.
Не слід проводити експерименти з різними методами припинення істерик. Краще дотримуватися однієї і тієї ж тактики.
Якщо батьки розуміють, що істерика занадто затяглася і зупинитися малюк вже просто не може, потрібно забирати його і йти з магазину. Ігнорувати такий стан вже не можна, це може призвести до нервового зриву.
Припинити в початковій стадії
Потрібно навчитися визначати той момент, коли обурення і капризи малюка готові перейти в істеричну поведінку. Тоді батькам потрібно діяти впевнено і швидко.
- Якщо у дитини псується настрій і вона починає вередувати, будь-яка відмова може спровокувати гучний протест. У цей момент важливо відвернути малюка, переключити його увагу на якийсь цікавий об’єкт. Наприклад, запропонувати покатати в магазині візок або самому покататися у ньому.
- Можна сказати дитині: «Мені б хотілося купити тобі цю іграшку, але вона дуже дорога». Конкретне пояснення сприймається набагато краще, ніж просто «ні» у відповідь на її прохання.
- Коли дитина схопила з полиці якусь річ і повернути її на місце не погоджується, можна пояснити малюкові, що саме цим можна користуватися тільки в магазині. Якщо батьківських аргументів вже не вистачає, варто залучити когось із сторонніх, наприклад продавця чи охоронця, щоб вони підтвердили слова мами чи тата. Головне – простежити, щоб річ не була зіпсована до підходу до каси.
- Якщо в процесі набору покупок малюкові все-таки вдалося стримати свої бажання, ще одна спокуса підстерігає його біля кас, де на стелажах зазвичай розташовані привабливі солодощі та іграшки. Одним з можливих рішень буде звернення до дитини з проханням допомогти викладати покупки з кошика. Так вона зможе відволіктися і буде зайнята відповідальною справою, допомагаючи батькам. Крім того, це підвищить її самооцінку.
- У разі, коли стає ясно, що істерику не вдається запобігти ніякими методами, можна умовити малюка вибрати іншу іграшку, наприклад дешевшу або більш корисну для нього. Але це крайній метод, до нього не слід вдаватися під час кожного походу в магазин.
Як запобігти істерики надалі
Найпростіший спосіб уникнути дитячої істерики в магазині – не брати з собою дитину. На жаль, не у всіх і не завжди є така можливість. Тому слід звести ймовірність істеричних проявів до мінімуму, вибравши відповідні для дитини і батьків способи.
- Не створювати ситуацій. Перед відвідуванням магазину дитина має бути виспана, нагодована і перебувати в гарному настрої. Але і в цьому випадку не варто занадто затягувати процес походу за покупками, інакше терпіння може закінчитися навіть у найспокійнішого карапуза.
- Не залишати малюка без уваги. Як би мама не захопилася покупками, про дитину забувати не слід. Надана самій собі, вона може влаштувати істерику тільки тому, що на неї не звертають уваги. Дорослі зайняті своїми справами, малюк може швидко занудьгувати. І тоді голосний плач може стати способом привернення уваги дуже зайнятих батьків, отримання доказів їх любові і розуміння. Необхідно залучати дитину до процесу вибору товарів. Наприклад, запитати її думку щодо тієї чи іншої покупки або пояснити, що приготує з цього мама.
- Робити покупки за списком. Особистий приклад – завжди самий переконливий. Батькам самим треба навчитися уникати незапланованих покупок, щоб не показувати дитині приклад подібної поведінки. У цьому випадку у малюка виникне нерозуміння, чому для нього купують щось виключно необхідне, а мама з татом беруть з полиць все, що захочуть. Краще взяти з собою список і класти товар у кошик відповідно з ним. Хорошим способом нормалізувати поведінку дитини є спільне складання списку запланованих покупок. Малюк, зазвичай, ще не вміє писати, але він може зобразити товари і продукти в картинках.
- Пояснити поняття «гроші». Слід з раннього дитинства пояснювати малюкові, що таке гроші. Він повинен чітко засвоїти: перш ніж звертатися з проханням щось купити, треба спочатку запитати, чи є гроші на цю річ. Але і тут слід дотримуватися обережності. За твердженнями психологів, фінансове світовідчуття формується саме в дошкільному віці. Тому не можна постійно переконувати дітей в тому, що грошей немає і їх не передбачається. Краще буде сказати, що ці труднощі незначні і довго не триватимуть.
- Домовлятися «на березі». Для запобігання істерик слід ще до походу в магазин домовитися про суму, яку плануєте витратити на дитячі бажання, і про те, що саме буде куплено. Обіцянку батькам обов’язково потрібно стримати, інакше карапуз перестане їм довіряти. Така недовіра послужить приводом для нових маніпуляцій. Не варто прямо в магазині винаходити різні приводи для виправдання дитячих покупок, які могли б вважатися подарунком («за хорошу поведінку в садку», «за відвідування лікаря» тощо). Подарунки краще дарувати сюрпризом, купивши заздалегідь, пояснити дитині, що в магазині для неї буде куплений подарунок до певної події, дізнатися, що саме вона хоче сказати, на яку максимальну ціну вона може розраховувати.
- Обговорювати, не засуджуючи. Якщо істерики вже траплялися, можна обговорити їх з дитиною. Але не варто акцентувати увагу на поведінці малюка в той момент, набагато ефективніше буде пояснити свої почуття в тій ситуації. Так він зрозуміє, що батьки дуже переживають за нього. Щоб допомогти дитині усвідомити власні почуття, їх можна проговорювати: «Ти образився, що я не купила тобі шоколадку». Так дитині буде легше навчитися контролювати емоції.
- Визначити наслідки поганої поведінки. Хорошим способом позбутись від істерик буде спільне з’ясування їх можливих наслідків. Якщо велика ймовірність, що під час відвідування магазину дитина почне вимагати купити їй щось і впадати в істерику при відмові, краще обговорити заздалегідь, що може статися в цій ситуації. Попередивши малюка про те, що ніякі його прохання виконуватися не будуть, взяти з нього обіцянку не вередувати. І домовитися про те, що буде в разі невиконання. Наприклад, сказати, що після цього його більше ніколи не будуть брати в магазин, з ним не підуть в кіно і т. п. Так дитина навчиться робити перший важливий вибір у своєму житті.
- Не купувати в присутності малюка іграшки та солодощі іншим дітям. Коли потрібно вибрати подарунок для дітей родичів або знайомих, не варто брати з собою дитину. Їй, напевно, захочеться таку ж іграшку або солодощі. Марно пояснювати дитині, що день народження не в нього, а в іншої дитини. Він може засвоїти абсолютно не те, що намагаються втовкмачити йому батьки, і зрозуміти: він не гідний подарунка, мама і тато купили щось для стороннього, а йому відмовили. Тому або дитина залишається вдома, або їй теж доведеться щось купити. І дешевою річчю справа може не обійтися.
- Дотримувати послідовність у вихованні. В тому, що дитина не приймає відмови і не відчуває рамок дозволеного, винні виключно дорослі. Всі члени сім’ї повинні дотримуватися єдиних правил поведінки. Якщо що-небудь заборонене мамою, тато не піде на поводу у сина або дочки, скасовуючи мамину заборону. Те ж саме стосується бабусь і дідусів, які часто не можуть встояти перед дитячою істерикою і готові купувати онукам в магазині все, що завгодно. Коли заборони у всіх однакові, маніпуляції просто втратять сенс і зійдуть нанівець.
