Полонянка кримських татар родом із Рогатина, Роксолана стала коханою дружиною османського султана Сулеймана та матір’ю його наступника – Селіма ІІ (Рудого). Через таку неймовірну долю сучасники цієї жінки не придумали нічого кращого, як звинуватити її у… чаклунстві. Чому так сталося? І чи мала султана-українка відношення до магії, розповість авторка дослідження «Роксолана: життєпис» – кандидатка мистецтвознавства Олександра Шутко.
Відьомські чари
Те, що відбувалося в султанському палаці, не могло не дивувати османів. Адже досі султанам народжували дітей різні жінки. Проте Роксолана стала матір’ю п’ятьох синів та доньки. Тому люди намагалися знайти якесь пояснення таким діям султана Сулеймана, який, усупереч традицій, не лише зберігав вірність одній рабині гарему, а ще й зробив її своєю офіційною дружиною.
Так виникли чутки про те, що Роксолана – відьма. Мовляв, чаклувати їй допомагає стара караїмка Тронгілла, яка, за висловом польського посла у Стамбулі в 1620-х роках Самуїла Твардовського, «пустила султанові Сулейману отруту в кості», через що той продовжував її палко кохати.
Нібито впіймано у Румелії (європейська частина Османської імперії) знахарок, котрі збирали в пущах той заріст, що звисає з помираючих дерев, як покошлана чоловіча борода, і зветься «Цілуй мене». Мала Роксолана тим заростом ще більше причарувати султана.
Ніби затримали двох бабів, які несли в гарем кісточки з гієнячої морди. Під тортурами вони зізналися, що це – для султани-українки, бо то найулюбленіший її талісман. Ніби пильні євнухи знайшли зашиті в покривала на султанському ложі висушені заячі лапки, що мали зберігати кохання Сулеймана до Роксолани…
І таких пліток було тоді чимало. Та що взяти зі звичайних людей, якщо навіть італійський посол Луїджі Бассано де Зара, який мешкав у Стамбулі до 1545 року, дивувався пристрасним почуттям султана до Роксолани:
«Він так її любить та зберігає вірність, що всі піддані дивуються, говорять, що вона зачарувала його і називають її чаклункою. А військо і двір ненавидять Роксолану та її дітей, але ніхто не наважується протестувати: я сам завжди чув злі слова про неї та її дітей…».
Трунок кохання
Поголос про чаклунку Роксолану підхопили й тогочасні художники. Так, гравер Теодор де Брі 1596 року створив портрет Роксолани, зображений на тлі листків, комах і тварин в обрамленні латинських написів.
Над її образом залишив напис: «Rossa, Solymanni uxor», тобто «Русинка, дружина Сулеймана», а вгорі та внизу – фактично епіграму, що у перекладі з латини звучить так:
«Врода твоя гідна похвали, до того ж звичаї вишукані.
Однак варварcьке cерце має їдку гоcтроту.
Учить тебе cама Тронгілла,
що трунок кохання cлід змішати з харчами і вином,
щоб любого чоловіка cпоїти».
Чомусь ніхто не міг уявити, що молодий освічений султан Сулейман, який обожнював поезію і писав вірші та був вправним ювеліром, міг до нестями закохатися в милу, романтичну та розумну дівчину.
Адже та, не лише вивчила арабську й вільно читала Коран, а й писала йому тужливі листи надскладною османською мовою, прикрашаючи їх власними віршованими рядками.
Вишиті молитви
Водночас Роксолана намагалася підтримати султана Сулеймана морально, тому 1526 року під час його перебування у військовому поході на Мохач надіслала йому сорочку-талісман зі священного для мусульман місця – Мекки. Про це у листі написала наступне:
«І ще – зі священної Мекки повернувшись, один святий чоловік сказав: «Пророче знамення пророка – мир Йому та благословення Аллаха – я бачив». Під час молитви він звелів: «Ці написані імена в сорочку зашити та її одягнути на того, хто – на війні за віру». Той чоловік, почувши наказ, виконав його, про що я вам сповіщаю. Він повернувся у столицю і завітав до Емре-ходжі зі своїм дарунком. Його Емре- ходжа нам передав. А ось і я Вам його надсилаю. Заради Милостивого Аллаха й на честь Його пророка, одягніть сорочку-оберіг та не знімайте її».
У султанському палаці Топкапи зберігається близько 90 таких сорочок, що належали членам правлячої династії османів. Їх одягали зазвичай під час воєн чи хвороб, адже вони служили свого роду оберегами, оскільки містили вшиті молитви.
Це були цитати сур з Корану, найчастіше ж виводили першу з них – «Аль-Фатіха». На сорочках тих, хто йшов на війну, також виписували 255-й аят сури «Аль-Бакара», для захисту від душевних хвороб – сури «Аль-Фаляк» («Світанок») і «Ан-Нас» («Люди»). Крім того, виводили імена пророків ісламу та чотирьох ангелів.
На сорочках-талісманах також зображували шестикутну зірку. Ця емблема, яка міститься і на османській зброї та навіть стягах, є універсальним символом не лише для юдеїв, а й для мусульман.
Одна з таких сорочок у палацовій колекції належить султанові Сулейману. На жаль, не відомо, хто її автор. Можливо, його дружина – Роксолана.
Поради блаженних
В іншому листі від 1548 року, коли Сулейман, перебуваючи в іранському поході, страждав на подагру, занепокоєна погіршенням його самопочуття Роксолана звернулася до блаженних мусульман. Ті провели давній обряд спалення сорочки з дерева, який мав зцілити хворого султана.
Водночас надали свої поради щодо лікування болю у ногах, які у листі докладно описала Роксолана:
«Мій падишаху, нехай береже Вас Всевишній! Ці бідні блаженні жартома кажуть, що вже давно перебувають в услужінні. І на підтвердження своїх слів наводять докази: «Будучи блаженними, двадцять, тридцять років біля підніжжя санджаку Ісламу (Священного стягу пророка Магомета, який зберігався у скарбниці палацу Топкапи), дерев’яну сорочку одягнувши, за щастя султана її палимо». За їхніми словами, Творець нашому Величному Султанові зцілення з трьох якостей природи надіслав. Одна з них – краса моралі, друга – щедрість, а третя – краса везіння.
Ця вдача як може зцілити Падишаха? «Падишаха з цією бідою не полишимо», – говорять у всіх провінціях та моляться за Вас Творцеві. Довгого Вам життя та років! Блаженні зазначають: Великий Творець Вас трьома різними благодатями наділив. Одна – Султанат пророка Соломона, друга – терпіння пророка Еюба, третя – справедливість пророка Омара (Умара). Кожна з цих трьох благодатей – велике благословення. Великий Творець усі їх Вам надав.
Запевняння блаженних таке: Ваші благословенні ноги, відчувши біль, матимуть спасіння від них – тих, хто віддав усе своє тривале життя служінню Аллахові. Від болю в ногах – такі ліки: не впускайте у своє серце сум, оскільки причиною цієї тривоги є туга. Коли у Ваше серце вселяється туга, від Всевишнього дізнавшись та Його згадавши, на їхню (блаженних) допомогу покладайтеся. Це все. Спробуйте! Із намаганнями блаженних біль, дай Аллах, зникне».
Кохання ж султана Сулеймана до Роксолани не можна пояснити якоюсь магією чи банальним чаклунством. Все насправді – набагато складніше…
Авторка – Олександра Шутко,
