У Ковельському районі є, здавалося б, звичайне село Велицьк. Проте минуле цього населеного пункту має цікаві сторінки.
У XVIII столітті Велицьк був резиденцією відомого білорусько-литовського магнатського роду Сапігів (Сапєгів). Сапіги у той час були на високих державно-військових посадах у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій, володіли великими земельними маєтностями.
Сапіги були другим після Радзівілів за багатством та впливовістю родому Литві. Своє генеалогічне походження вони виводили від князя Пунігайли, сина литовського князя Наримунта, проте ця версія сьогодні ще не отримала документального підтвердження.
У третій чверті XVIII століття представник родини Сапігів побудував мисливську резиденцію у Велицьку. Фундатором її став Юзеф Сапіга (Jozef Sapieha) (1737-792), державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, гусарський полковник, кравчий великий литовський. У 1758 році він отримав чин гусарського полковника, в тому ж році був обраний послом до сейму.
Із 1763 року був прихильником партії великого гетьмана литовського Михайла Казимира Радзивілла Рибоньки. 7 травня 1764 року підписався під маніфестом, виступивши проти перебування російських військ на території Речі Посполитої. З липня 1769-го Юзеф Сапіга брав активну участь у створенні у Великому князівстві Литовському Барської конфедерації.
Після її поразки в 1772 році Юзеф Сапіга разом із дружиною Теофіль поїхав Зо Франції. У наступні роки подружжя проживало в Страсбурзі і Парижі. Частину маєтків у Польщі їм вдалося врятувати і передати своєму синові Олександру. У 1777 році він знову повернувся на батьківщину. Місце для побудови мисливської резиденції було вибране не випадково, адже знаходилося воно посеред розлогих ковельських лісів і було вдалим для мисливців.
Варто сказати, що першим власником Велицька ще в XVI столітті був Гжегож Кожановіч, який називав себе князем велицьким. Існують перекази, що в пожежі 1916 року
загинула єдина мала Велицького князівства, яка перебувала у власності Сапігів. Далі в XVI—XVII століттях велицький маєток переходив із рук в руки до Божобагатих, ЄлоМалицьких, Лисаковських, і перед Сапігами тут був господарем Олександр Немирич.
Юзеф Сапіга володів Велицьком із XVIII століття разом зі своєю дружиною Терезою Яблоновською, яка в 1802 році продала село графу, офіцерові та депутату сейму Ігнатієві Лобажевському.
Резиденцію тоді називали “Палациком”
Дерев’яний будинок – резиденція, зведена князем Сапігою. Це була одноповерхова будівля з мансардним дахом. По центру планування будівлі знаходився квадратний просторий вестибюль та салон, у якому часто організовували пишні бали.
Окрім того, в будівлі було чотири спальні кімнати, дві з яких відрізнялися кольором інтер’єру: голуба та жовта. Інші просто підписані як гостьові. Також до послуг господарів були їдальня, зброярня.
Окрасою та даниною тогочасній моді була кімната в китайському стилі. Гострий інтерес до надбань Сходу захопив Європу якраз в кінці XVII століття. Аристократи наказували зодчим прикрашати покої шовковими ширмами, віялами та вазами. Відомо, що китайську кімнату оздоблювали полотна з волинськими пейзажами. Окрасою тут були велика люстра в артистичному стилі та дерев’яний різьблений камін.
Фасад будівлі був прикрашений колонами, які дозволяли велицькій резиденції претендувати на звання «палацика», як її називали тоді. Із бальної зали вели сходи на терасу і до парку, який оточував будинок.
Чотири колони, що підпирали ґанок, були витесані із деревини. Ширина кожної становила за тодішньою мірою лікоть, тобто 48 сантиметрів.
До самого часу зруйнування фасад будівлі мав ідеальний вигляд, чого не можна сказати про його інтер’єр, який був зруйнований у 1916 році.
Розмір бальної зали 10 на 12 метрів. Її стіни були прикрашені гобеленами. Маємо відомості і про меблі з маєтку. Під стіною стояли крісла з чорного дерева. Зброярня містила
цінну колекцію зброї князів Сапігів.
На сукні кольору амарант виблискували луки, пістолети, мисливська зброя, привезена з цілого світу, та упряж на чотири коні з родинними гербами Сапігів.
Окреме приміщення було відведене для гри в більярд. За часів Сапігів у будинку найпопулярнішою була кімната, яка називалася театральною та концертною. У велицькому «палацику» були полотна відомих митців: Міриса Сильвестра, Жана-Батиста Пільмана.
Парк був розпланований на геометрично рівні частини, які сполучалися стежками. Здебільшого серед зелених насаджень були клени, граби, ялини та в’язи. Резиденція проіснувала до 1916 року – нищівна пожежа зруйнувала її для сучасників.
Тетяна Яцечко-Блаженко
