Звідки береться рак, розповідає хірург-онколог Олександр Жилін. Серед чинників, що сприяють розвитку раку шлунка – дієти, куріння, зловживання алкоголем, а також інфекційний і генетичний чинники. Доведено, що рак шлунка може виникнути від нестачі аскорбінової кислоти, надлишкового вживання солі, маринованих, пересмажених, копчених продуктів, гострої їжі, тваринної олії. Існують дані про залежність раку шлунка від інфікованості Helicobacterpylori. Вважається, що в інфікованих людей може виникнути ця хвороба.
У більшості випадків рак шлунка розвивається на фоні хронічної виразки шлунка, поліпів шлунка, гіпертрофічного гастриту, перніціозної (В12-дефіцитна) анемії, хронічного гастриту зі зниженою кислотністю шлунку. Крім того, є ризик виникнення злоякісної пухлини шлунка в осіб, що перенесли видалення частини шлунка через якусь іншу хворобу.
Тривожні дзвіночки
У початковій стадії рак шлунка розвивається безсимптомно і виявляється як випадкова знахідка. На жаль, рак шлунка не має специфічних симптомів.
До ознак захворювання відносять: біль у верхній частині живота; нудоту; зниження апетиту; почуття пересичення їжею, навіть коли хворий практично нічого не їв; кислотну печію; періодичне здуття живота; блідість шкіри.
Пухлина може бути джерелом кровотечі, яка проявляється чорним стулом, блювотою типу «кавової гущі», анемією. Для пухлин стравохідно-шлункового переходу характерно порушення ковтання. Крім того, у хворих на рак шлунка часто відмічається схуднення, слабкість, швидка стомлюваність. Блювота частіше свідчить про локалізацію пухлини в ділянці виходу зі шлунка. Локалізація пухлини в ділянці дна шлунку може викликати болі в лівому підребер’ї або за грудиною, симулюючи ішемічну хворобу серця.
Сучасні методи діагностики
Як правило, лікар призначає езофагогастродуоденоскопію з біопсією. Боятися таких слів не слід – це основні методи діагностики. Рентгеноскопія шлунку більш точно оцінює поширення пухлини по підслизовому шарі. У разі підслизового росту пухлини рентгенологічний метод може виявитися основним для діагностики. Комп’ютерна томографія (КТ) іноді використовується для діагностики, але метод не можна назвати точним і чутливим при раку шлунка.
Як лікують? Операція, хімія та променева терапія
Основними методами лікування раку шлунку є: операція, хіміотерапія і опромінювання. Часто найкращим підходом до лікування може бути застосування двох і більш методів. У тому випадку, коли радикальне лікування неможливе, терапія направлена на полегшення симптомів хвороби, таких як порушення ковтання, блювання, кровотеча. О
У залежності від виду раку шлунка і стадії захворювання може бути виконана операція з видалення пухлини разом із частиною шлунка або всім шлунком. По можливості хірург залишає неуражену частину шлунку. Навіть якщо рак занедбаний і не може бути повністю видалений, операція може допомогти запобігти кровотечі з пухлини або сприяти проходженню їжі через кишківник. Цей тип оперативного втручання називається паліативним, виконується з метою полегшення або запобігання симптомам, а не з метою виліковування від раку.
Хіміотерапія – це використання протипухлинних препаратів для знищення пухлинних клітин. Хіміотерапія зазвичай використовується в занедбаних випадках. Вона може бути основним методом лікування або може використовуватись до чи після операції. Є дані про те, що хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією може загальмувати рецидив хвороби і продовжити життя хворих з поширеним процесом. Хіміотерапевтичні препарати не тільки знищують пухлинні клітини, але й можуть пошкодити нормальні клітини, що призводить до побічних ефектів − нудоти й блювання, рідкого стулу, втрати апетиту, облисіння, виразок у роті, підвищеного ризику інфекційних захворювань у зв’язку зі зниженням кількості лейкоцитів.
Променева терапія: метод лікування раку шлунка іонізуючою радіацією. Основне завдання променевої терапії − блокада і знищення ракових клітин. До побічних ефектів променевої терапії відносять променеві опіки, що формуються внаслідок тривалого впливу на певну ділянку. Крім того, після променевої терапії у хворого можуть спостерігатися променеві реакції: слабкість, швидка стомлюваність, нудота, блювання, випадання волосся, ламкість нігтів, серйозні порушення кількісного складу крові.
Онконастороженість – головне!
Для більш раннього виявлення раку шлунка повинна бути онконастороженість. Хворим із груп ризику, у яких є передракові стани, які страждають на анемію, несподівано втрачають вагу і тим, чиї близькі родичі хворіли на рак шлунка, необхідно звертатися до лікаря і своєчасно обстежуватись. Дієвим способом може бути зміна харчування та навіть стилю життя.
