Ще вчора ми трусилися над своєю крихіткою, намагаючись вправно збалансувати її харчування (запоруку здоров’я!), як це радять педіатри. Дитина підросла, перейшла, як кажуть, на „дорослий стіл” – і ми хутенько заспокоїлися. З голоду, мовляв, не помре. А проте, занурившись у швидкісний світ заробляння грошей, багато хто з нас забуває, що приділяти увагу тому, що їсть наша дитина, вкрай важливо. Аби потім не хапатися за голову в кабінеті ендокринолога, який констатуватиме в дитини цукровий діабет чи ожиріння, або гастроентеролога, який виявить гастрит чи виразку. Про те, якими харчами нині зловживає дітвора і що їй краще запропонувати як альтернативу, говоримо з лікарем-ендокринологом Аллою Табачак та лікарем-гастроентерологом Ольгою Мельничук.
– Пані Алло, не помилюся, якщо скажу, що однією з причин виникнення у дітей діабету чи ожиріння є неправильне харчування?
А.Т. – На сьогодні ми спостерігаємо 15 дітей та дев’ятеро підлітків, які хворіють на цукровий діабет. Ця хвороба – наслідок порушення обміну речовин у зв’язку з недостатньою функцією підшлункової залози. А робота підшлункової – радар, який реагує на все, що ми споживаємо. Це ж стосується й ожиріння. Харчування дитини, в якому не передбачено постійного балансу білків, жирів та вуглеводів, призводить до зайвої ваги. Якщо снідати, приміром, чипсами та йогуртом, обідати сухою мівіною, а вечеряти бутербродом з копченою ковбасою, то результат не забариться: окрім захворювань ендокринної системи, виникатимуть супутні захворювання. Кишково-шлункового тракту, приміром.
О.М. – Так, патологія кишково-шлункового тракту в нас на другому місці після захворювань органів дихання. А чому? Бо не сповідуємо культури харчування, постійно поспішаємо – нам ніколи ані себе належно погодувати, ані дитині увагу приділити. Окрім того, не всі школи можуть похвалитися їдальнями, де пропонують гарячі рідкі страви – супи, борщі. Здебільшого в загальноосвітніх навчальних закладах працюють буфети, які рясніють пересмаженими в одній і тій самій олії (що після повторного використання перетворюється на справжній канцероген-отруту) пиріжками, піцами з сумнівного вигляду начинками…
– Але ж дітям важко відмовитися від споживання хлібобулочних виробів: так смачно пахнуть, так гарно хрумтять!
А.Т. – Так, але ми не говоримо про те, що хліб потрібно виключити з раціону. Навпаки! Хліб багатий на вуглеводи, необхідні для підтримки мозкової активності. У ньому багато вітамінів групи В, він щоденний постачальник рослинної клітковини, джерело необхідних мінеральних речовин – калію, магнію, натрію, фосфору, заліза. Але потрібно серед багатющого різновиду хліба уміти вибирати той, який допоможе, як у нашому випадку, не тільки насититися, але й підлікуватися. Скажімо, дітям із зайвою вагою варто вживати на день не більше ніж 100 – 150 г хліба, спеченого з борошна грубого помелу. Таким хлібом є висівковий. Діабетикам корисно вживати хліб білково-пшеничний – зі зменшеним вмістом вуглеводів.
О.М. – До речі, уживати білково-пшеничний хліб радила б як лікувальний харч і дітям з патологіями травлення. Він і смачний, і нездобний, вищого ґатунку. Надзвичайно корисним є пшеничний недріжджовий хліб, щось на зразок лавашу.
– Чому, коли йдеться про лікувальний стіл, зазвичай рекомендують саме пшеничний хліб?
О.М.- Тому що пшеничне борошно містить менше харчових волокон, а отже, менше подразнює шлунок і є лагідним стимулятором роботи кишкового тракту. Окрім того, легко засвоюється. Втім, дітям з функціональними розладами (закрепи) корисний, навпаки, житній хліб. Можна спробувати бородинський: він має, напротивагу пшеничному, багато харчових волокон, стимулює випорожнення.
– Якщо сьогодні ми заговорили про хліб, то цікаво знати, чому, приміром, корисно, придбавши хліб, не споживати його теплим?
А.Т. – Тому що харчова грудка щойно спеченого хліба довго розщеплюється в шлунку, а це зайве навантаження на шлунково-кишковий тракт.
Я, приміром, мрію про хліб із вмістом йоду. Нині брак цього елементу в організмі і дорослих, і дітей призводить до виникнення багатьох проблем зі здоров’ям. Ось був би такий хліб, то не треба було б на кожному кроці нагадувати про те, що необхідно вживати йодомарин, йодид чи йодовану сіль щодня!
До всього сказаного варто додати тільки одне: пильнуймо здоров’я, щоб, як висловлювався філософ, не ліки були їжею, а їжа – ліками!
