Про п’яткову шпору та підступність цього захворювання розповідає лікар ортопед-травматолог Андрій Буглак
П’яткова шпора – це одна з найпоширеніших причин болю, з якою я працюю. Ви або самі це знаєте, або знаєте когось, хто знає. Бо це саме той біль, який неможливо не помітити. Перший крок вранці — як цвях по центру п’яти. Пекучий, різкий, неочікуваний. До кінця дня трохи відпускає, наче розходився. А наступного ранку все спочатку. І знову.
Головний міф про п’яткову шпору
Широко відома п’яткова шпора — це медичний сленг. Справжня назва — плантарний фасцит. Хронічне запалення підошовного сухожилка, який кріпиться по центру п’яткової кістки.
І тут криється головна іронія. При шпорі справді формується кістковий наріст — шип, який гарно видно на рентгені і який власне виглядає як шпора. Та правда в тому, що цей наріст сам по собі не болить. А точніше, болить не він. Болять дірки, які організм намагається залатати.
І тут ще одна річ, про яку мало хто знає. Вам ставлять діагноз «плантарний фасцит» і призначають протизапальні. Що логічно, адже «іт» в кінці слова означає запалення. Та сучасні дослідження невблаганні: запалення там вже майже немає. Це хронічний процес — зношування і мікророзриви колагену. Тому правильніша назва — фасціопатія.
Та що це означає на практиці? Пити жменями ібупрофен чи німесил значить не лікувати, а маскувати симптоми. Лікувати треба механіку і стимулювати відновлення тканин. А не гасити уявне запалення.
Звідки береться п’яткова шпора
Усе починається з перевантаження. Щоденного. Постійного. Від ходьби і стояння, від зайвої ваги, від плоскостопості. Сухожилок отримує мікронадриви, знову і знову. Уявіть мотузку, за яку постійно тягнуть і смикають. Окремі волокна розриваються, розсотуються, перетираються.
Але людське тіло — геніальний архітектор. Воно намагається відновитись. Формує мікрорубці, як мозолі на руках від фізичної роботи. На цих рубцях відкладається кальцій щоб зміцнити сухожилок. І саме це формує той характерний вигляд на рентгені — шпору.
Та це ще не головна драма. Головна ідея наступна. Хронічно запалений сухожилок травмується набагато легше. Як суха гілка порівняно з зеленою. Так і трапляється: більше мікронадривів -> більше запалення. Більше запалення -> сухожилок ще крихкіший. І так по колу. Знову і знову.
Саме тому це захворювання довго прогресує і не просто лікується. Вік, діабет, порушений кровоток, вагітність, низька або навпаки надмірна фізична активність — все це прискорює процес і працює проти вас.
На цьому моменті може здатись, що це майже безнадійно. Та запевняю, вихід є. Це виліковно. Питання лише в правильній стратегії.
Радимо також прочитати: Суха шкіра стоп: чому вона з’являється і як правильно доглядати за ногами
