Одного разу один монах прийшов до іншого і знайшов його келію чисто прибраною, у бездоганному порядку. Вийшовши, він сказав: «Який хороший отець! Як келія його чиста, так і душа його чиста, на відміну від мене».

Наступного дня цей монах відвідав келію іншого старця, у якого все було перевернуто, у страшному безладді, на підлозі було багато бруду, а в кутах висіло павутиння. «Боже мій, який хороший монах! Він забув усе земне і думає тільки про духовне, на відміну від мене», – вигукнув чернець.

Афонський монах пояснює, що на Страшному Суді Господь буде судити нас так, як судимо ми на землі ближнього свого.

«Є такий духовний закон: від нашого язика залежить наша земна доля. Саме своїм язиком, мовою, ми заробляємо або муки, або рай. І про це сказав сам Бог: «Не судіть, і не судимі будете». А в іншому місці Писання Господь говорить: «Якою мірою міряєте, такою і воздасться вам». Зрозумійте, це дуже просто: якщо я засуджую іншого, я стаю суддею, а якщо я виправдовую іншого, і мене Бог виправдовує в усьому.