Цей дивовижний випадок розповів капелан із Волині Дмитро Каленюк, поділився на своїй сторінці отець Віталій Собко.

– У мене є побратим Василь з позивним Тихий. У нього загинув друг, я тоді приїхав помолитися, поговорити, бо знаю, як важко бійцям у такі дні.

– Отут друг був поруч, це його спальник, ще вчора разом на позиції були. І все порожнє стало…

Питаю Тихого:

– Як Сергій загинув?

Відповідає:

– Був приліт по окопу, друг загинув миттєво, не мучився. Але був момент просто містичний: він мене… врятував.

– Як?

– Серьожа вже загинув, а обстріл потужний продовжується – ні підвестися, ні голову підняти. Я заліз в «нору» (це таке заглиблення в окопі, ти там, як ембріон лежиш) і раптом почув, як Сергій мене кличе: «Васька, Васька». А він же мертвий уже, холодний, за декілька метрів від мене лежить! Але я думаю, – продовжує Василь, – всяке може бути на війні… І повзу до Сергія. І тут – повертаю голову назад і в цю мить – прильот точно в те місце, де я щойно був, у саму «нору»…