Життєві історії Сім'я

“Правильно” не існує, або Запусти посудомийку двічі

Колись, коли я переживала один із найскладніших періодів у своєму житті, я не могла піднятися з ліжка кілька днів. У мене не було ні сил, ні мотивації, і я буквально існувала. І тоді я отримала важливий урок.

Колись, коли я переживала один із найскладніших періодів у своєму житті, я не могла піднятися з ліжка кілька днів. У мене не було ні сил, ні мотивації, і я буквально існувала. Терапія була раз на тиждень, але цього разу я не мала чого «принести» на сесію.

Терапевт запитав мене, як минув мій тиждень, і я зрозуміла, що не маю нічого, чим могла б поділитися. Він уточнив: «Що змушує тебе страждати?»

Я махнула руками і відповіла: «Не знаю, просто життя».

Він не задовольнився такою відповіддю і запитав знову: «Ні, що саме турбує тебе зараз? Що виснажує тебе? Яка саме проблема чекає тебе вдома після сесії?»

Я знала відповідь, але не хотіла її озвучувати, бо вона здавалася мені такою дрібною. Я прагнула сказати щось важливіше, але, по суті, нічого важливішого не було.

Тож я сказала: «Чесно? Посуд. Це звучить безглуздо, знаю, але чим більше я на нього дивлюсь, тим менше я можу з ним зробити. Моя посудомийка така жахлива, що я маю відчистити тарілки від залишків їжі, перш ніж покласти їх туди. І я просто не можу цього зробити».

Мені було соромно навіть це казати. Як так? Я, доросла жінка, не можу впоратися з кількома тарілками? Поряд є люди з реальними проблемами, а я жаліюсь на посуд?

Але терапевт просто кивнув і сказав: «Запусти посудомийку двічі».

Я відповіла, що це незвично, але він зупинив мене.

«Що тебе стримує? Якщо тобі важко відчистити їжу, а посудомийка не працює як треба — запусти її двічі. Запусти її тричі, кому це заважає? Не існує правильного, так що перестань самій собі ставити обмеження».

Я почувалася, ніби перемогла дракона

Це вразило мене. Я не могла повірити, що таке просте рішення може змінити моє ставлення до себе.

Того ж дня я прийшла додому, кинула весь посуд до посудомийки й запустила її тричі. Я почувалася, ніби перемогла дракона.

Через кілька днів я вже не переживала за кольори одягу, коли завантажувала пральну машину. Більше не було жорстких правил, і це дало мені силу знову братися за звичні справи.

Зараз, коли моє життя стабілізувалося, я вже просто відчищаю посуд і кладу його в посудомийку як належить. Я приймаю душ стоячи і сортую прання.

Але тоді, коли все було важким і болючим, я отримала важливий урок:

Немає “правильно”.

Запусти посудомийку двічі!

Радимо також прочитати: